Білі зуби. Зеді Сміт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вдалося підловити Самада на суперечності, – а тому, тому, тому… тому, що як зроблене цим чолов’ягою – неважливо, чим він займався, – це, як ти сказав тоді, насправді наша проблема, проблема, як ти говорив, Заходу?

      Залитий кривавими слізьми доктор Каліка, котрого Самад усе ще тримав за волосся, почав щось бубоніти своєю мовою.

      – Вважай, бо ти йому голову скрутиш, – сказав Арчі.

      – Та й що з того?! – заволав Самад на всю пустку довкола. – Такі люди, як він, вірять, що людські органи можна проектувати. Вони моляться науці про тіло, а не тому, хто його нам дав! Він нацист. І то найгіршого ґатунку.

      – Але ж ти говорив, – торочив Арчі, намагаючись довести свою думку, – ти казав, що то не ваша війна. Що ви цього не хотіли. Якщо вже хтось і має у цьому джипі причини, щоби звести порахунки з цим божевільним бошем…

      – Французом. Він француз.

      – Гаразд, нехай француз. Так от, якщо вже хто і має за що з ним порахуватися, то хіба я. Ми ж билися за англійське майбутнє. За Англію. Розумієш? – викрикував Арчі, напружуючи свій мозок, – за демократію там, недільні обіди і… і… прогулянки по пірсу, і сосиски, і вівсянку – за всі речі, які є нашими. Не твоїми.

      – Ти маєш рацію, – сказав Самад. – Що?

      – Саме ти і мусиш це зробити, Арчі.

      – Я б краще випив какао!

      – Джонсе, твоя доля дивиться тобі просто в обличчя, а ти у цей час шкурку ганяєш, – злісно розсміявся Самад, усе ще міцно тримаючи Доктора за волосся.

      – Обережно! – гукнув Арчі, намагаючись дивитися на дорогу, хоча Самад крутнув шию полоненого, мало її не зламавши. – Послухай, я не кажу, що він не заслуговує смерті.

      – Тоді зроби це. Зроби це.

      – Але чому тобі так достобіса важливо, щоби це зробив я? Знаєш, я ніколи ще не убивав людей – ні в такий спосіб, ні в бою. Людину не можна убивати в машині… я цього не зроблю.

      – Джонсе, це просто питання, що ти робитимеш, коли настане твій час. І воно дуже мене цікавить. Давай вважатимемо цю ніч перевіркою одного давнього переконання. Експериментом, якщо хочеш.

      – Я не знаю, про що ти.

      – Я хочу знати, що ти за людина, Джонсе. На що ти здатен. Джонсе, ти боягуз?

      Арчі зненацька спинив джип.

      – До біса, он як ти ставиш питання?

      – Ти ні за що не борешся, Джонсе, – продовжував Самад, – ні за віру, ні за політику. Навіть за свою країну ти не борешся. Як твої кревні підкорили моїх – це якась довбана таємниця. Ти ж нуль без палички, хіба ні?

      – Хто?

      – І ще й ідіот на додачу. Що ти збираєшся розказати своїм дітям, коли вони запитають тебе, хто ти і що ти? Ти хіба знатимеш? І взагалі, хіба ти коли-небудь це знав?

      – А ти хто такий, достобіса?

      – Я Мусульманин, і Чоловік, і Син, і Віруючий. Я переживу останні дні.

      – Ти довбаний пияцюра і ще… СКАЧАТЬ