Vivat Academia!. Любов Базь

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ наступну мить Ела кинула в нього канапкою. Воля скрикнула від несподіванки, Ляна опинилася на ногах – канапка в зубах, ніж у руці, Слова у повітрі.

      Захід закричав.

      – Що… Західе! – Воля кинулася до коханого, але Ела схопила її за руку і смикнула назад, почавши бурмотіти неголосні молитви – Ляна їх ніколи не була в змозі запам’ятати. Талія тим часом збирала пакунок із їжею докупи, з таким виглядом, наче нікуди і не поспішала. Вона взагалі рідко куди поспішала – не бачила сенсу.

      – Це вже не Захід, – у перервах між молитвами сказала Ела. – Тала його відчувала, не ставок.

      Сама Ела, схоже, відчула нелюдську сутність «Західа» завдяки своїй подарованій Вищим неймовірній інтуїції. А заговорений непомітно від інших шматок хліба виявив цю сутність остаточно, примусив її вийти назовні.

      – Але… – Воля не відводила погляду від Західа, який, зігнувшись, ховав обличчя у долонях.

      – Або ти йдеш з нами, – запропонувала Ляна, виступаючи вперед – дурості, себто сміливості, їй ніколи не бракувало, – або лишаєшся з ним. І помираєш. Чи перетворюєшся. Яке слово тобі більш до вподоби?

      Захід нарешті забрав руки від обличчя. Ляна недовірливо посміхнулася, Ела судомно зітхнула, Талія ядуче пхикнула.

      І тільки Воля заволала зі сльозами на обличчі:

      – За-а-а-а-а-ахід!

      – Лишаємо її тут та й підемо, – запропонувала Талія, підходячи до Ляни, стаючи у тої за плечем. – Хай собі далі голосить.

      – Не мож, – хитнула головою Ляна. – Так не робиться.

      У мовчанні Талії виразно чулося: «Ти і так нас у халепу втягнула, та ще й гірше хочеш зробити? Хто нам ця Воля? Та вона нас покинула б п’ятсот двадцять разів. І довго ми проти цієї потвори чорноокої не протримаємося…»

      – А я тобі хто, Таліє? – запитала Ляна вголос. – Я тебе за собою не кликала. Ти сама пішла. А тепер кажеш – ти мені до вподоби, люба, лише собачка твоя мене бісить. Або із собачкою приймай, або йди – ніхто тебе не тримає.

      – Ляно, ти на розум слабка чи як? – запитала Ела, закінчивши молитви. Істота, що раніше була Західом, тепер билася у невидиму стіну, намагаючись дістатися дівчат і Волі. Воля ревма ревіла, хоч похорон влаштовуй.

      Ляна подумала, що похорон таки влаштувати доведеться, та згодом. А зараз час тікати.

      – Потім, – гукнула до Ели. – Підтримай Талію і йдіть уперед. Ми з Волею тут дещо з’ясуємо.

      – Нікуди я не піду, – насупилася Талія. – Ти ж знову без мене дурниць наробиш. Що за собачка? Я не розумію.

      – Все ти зрозуміла. І те, що у звичайній ситуації я б тобі такого не сказала, – зрозуміла також. Ми зараз у Чорному Секторі. Геть замовчування. Якщо вважаєш мене дурною – так і кажи, і я тобі теж це скажу. Не будемо відвертими – довго не протримаємося. Чорний Сектор найкращі почуття спотворює, он Ела про це тобі багато може розповісти. Вона на почуття має гарний нюх, недаром цього гаданого Західа розпізнала.

      Талія затрималася, вочевидь СКАЧАТЬ