Образ мира в тексте и ритуале. С. М. Толстая
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Образ мира в тексте и ритуале - С. М. Толстая страница 61

СКАЧАТЬ это глиняная миска, поднос, крышка, накрывающая землю, сделанная из стекла, земли, металла и т. п.; небо уподобляли медному току или гумну и т. п. О «небесной тверди» свидетельствуют и весьма распространенные у южных славян рассказы о том, что первоначально небо было низко над землей, но потом его проткнул вилами косец или палкой – пахарь, хлебной лопатой – женщина, пекшая хлеб, и т. п., после чего небо поднялось выше и стало недосягаемым [Георгиева 1993а: 17–19].

      Особенно любопытны славянские представления о каменном небе, имеющие параллели в ведийских текстах и других неславянских источниках. В некоторых украинских (карпатских) колядках так описывается сотворение мира:

      Колись то було з початку світа,

      Подуй же, подуй, Господи!

      З духом святим по землі!

      Втоді не було неба, ні землі,

      Неба, ні землі, – ним синє море,

      А серед моря та два дубойки:

      Сіли-упали два голубойці,

      Два голубойці на два дубойки:

      Почали собі раду радити,

      Раду радити і гуркотати:

      «Як ми маємо світ основати?

      Спустиме ми ся на дно до моря,

      Винесемо си дрібного піску,

      Дрібного піску, синього каменьце.

      Дрібний пісочок посієме ми,

      Синій камінець подунеме ми.

      З дрібного піску – чорна землиця,

      Студена водиця – зелена травиця;

      З синього камінця – синєє небо,

      Синєє небо, світле сонейко,

      Світле сонейко, ясен місячок,

      Ясен місячок і всі звіздойки».

[Костомаров 1994: 90–91]

      Еще две подобные колядки содержатся в коллекции Гнатюка; в одной из них небо делается из синего камня, в другой – из золотого:

      … Два голубоньки з неба зьісланьі,

      З неба зьісланьі на відпитаньі.

      Стали радити, йак сьвіт сотворити:

      Спустьим сьа ў море до самого дна,

      Віберім собі синий каменец,

      Синий каменец, синеє небо.

      Віберім собі жоўтий каменец,

      Жоўтий каменец, жоўтайа земльа.

      Три голубоньки радоньку радят,

      Радоньку радят, як світ сновати:

      «Та спустеме ся на дно до моря,

      Та дістанеме дрібного піску;

      Дрібний пісочок посїєме ми:

      Та нам ся стане чорна землиця.

      Та дістанеме золотий камінь,

      Золотий камінь посїєме ми:

      Та нам ся стане ясне небонько,

      Ясне небонько, світле сонїнько…»

[Гнатюк 1914: 112] (курсив мой. – С. Т.).

      В сербских песнях говорится о камнях, падающих с неба, причем это не метеориты или перуновы стрелы, ассоциирующиеся с небесным огнем, а «холодные» камни: «Ведро би се небо проломно / А пануло студено камење» (Ясное небо разломилось / И упали холодные камни). На каменном престоле восседает Господь Бог: Моли Бога Пречиста Госпођа / На камену престолу Божијем (Молит Бога Пречистая Богородица на каменном престоле Божием) СКАЧАТЬ