Плетиво (Збірка віршів). Марія Микицей
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Плетиво (Збірка віршів) - Марія Микицей страница 1

СКАЧАТЬ

      Необорна і неохопна сира земля.

      Боги в Греції крали випивку і дівчат,

      Не питайте, хто це почав, хто усе почав…

      Історичне моє кіно натікає в день,

      Що болить – то такий бадьорий народить міф.

      І нічого-то не змінилося у людей,

      Що придумали – то придумали не самі…

      Тільки осінь, повзе в оселі, серця гризе.

      Тільки осінь, вставай уже, зачиняй музей.

      Марія Микицей:

      Тільки осінь, вставай уже, зачиняй музей

      І світло гаси – його як завжди по вінця

      і холоду – теж,

      що води несе через кожного з нас

      Але я не про це

      Твої вікна готичні й високі —

      Їх вітражі за вітром знову летять

      І вже не птахи і навіть не листя з високих смутних тополь

      Тобі під ноги паде твоє найкраще шиття…

      Юлія Баткіліна:

      Тобі під ноги паде твоє найкраще шиття,

      І що робити тоді?

      Чи то рушник на весілля, чи драконячий стяг —

      Та не пора для шитва, не час сидіти в гостях —

      Настала осінь подій.

      Виходиш в листя і дощ, під те небесне дрантя,

      Яке на захід несе.

      Тобі під ноги паде твоє найкраще життя,

      Твоя найбільша печаль, твоє найкраще шиття,

      І що залишиться? Все.

      Марія Микицей:

      І що залишиться? Все.

      Що колись твоїм не було ніколи

      Що на дні глибокім у трюмах століттями

      Проростало рибами і гіацинтами

      Перетікало з золота у порцеляну

      З кольорів – у голоси найсолодші

      тих

      Котрі вже навіть ночами не сняться

      Котрих вже давно забула

      Чиї сліди навіть найтепліший пісок

      І найчистіша вода не тримає.

      Юлія Баткіліна:

      І найчистіша вода не тримає.

      Мене – немає.

      Вогонь горить, доїдає дрова —

      Бувай здорова.

      Бувай здорова, і край багаття —

      Ні слів, ні співу.

      Бувай здорова, піди в латаття,

      У річку сиву.

      І найчистіша вода сховає.

      Мене – немає.

      Шукай мене за сто років, років,

      Без карт і кроків.

      Знайди мій слід – хай і другий, третій,

      Знайди мій голос у очереті,

      Знайди, як землю на тіні крає.

      Мене – немає.

      Марія Микицей:

      Мене- немає

      І це вже вкотре?

      Чи знову вперше

      Це я чи хтось на високім порозі

      коневі гриву розкішну чеше

      а козакові, що світ за очі,

      в краї далекі

      яким прощанням дорогу встелеш

      і чим засієш?

      І що зійде і чим зацвіте

      Щойно треті півні тобі запіють

      Юлія Баткіліна:

      Щойно треті півні тобі запіють,

      Щойно втретє зміниться охорона,

      Залишай ці стіни, лишай це місто,

      Не бери нічого.

      Нічого

      З речей,

      Ніякого страху,

      Ні зайвої голки,

      Ні потрібної голки,

      Ні друга, ні улюбленця, ні прощання.

      І навіть спогади будуть зайві,

      І навіть спогади про сам спогад.

      А коли в тумані зникають вежі,

      А коли тобі казана забракне,

      І сусідської сварки,

      І нещирих обіймів,

      І скупого сонця —

      Що тоді знайдеш?

      Марія Микицей:

      Що тоді знайдеш?

      І чим заміниш життя колишнє?

      Давай не бійся – де твої крила

      І довгі коси

      З самого початку з самого краю

      Нового світу

      Знайди кав’ярню, де добра кава

      І де Сінатра

      І можеш вічність отак сидіти і пити каву

      Навіть без цукру І без нікого.

      Юлія Баткіліна:

      Навіть без цукру і без нікого,

      Навіть СКАЧАТЬ