Моя неймовірна подруга. Елена Ферранте

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ сповнював радістю дивовижний факт, який було викрито кількома днями раніше, випадково.

      Після цього вона зупинилася, так, ніби їй не вистачало слів, або так, ніби їй було необхідно указати матері Ліли і нам, що майже завжди вчинки мають більше значення, ніж слова. Вона взяла крейду і написала на дошці (зараз я вже не пам’ятаю, що саме написала, я ще не вміла читати: тож я вигадувала слова, що їх писала на ній) – сонце. Потім я спитала у Ліли:

      – Черулло, що саме тут написано?

      У класі запанувала інтригуюча тиша. На обличчі Ліли з’явився непевний посміх, майже гримаса, і вона накинулася збоку, одна проти своєї товаришки по парті, яка подавала багато знаків, якими давала зрозуміти, що нудьгує. Потім вона прочитала ображеним тоном:

      – Сонце.

      Нунція Черулло подивилася на вчительку, і її погляд був невпевненим, майже сповненим страху. Здавалося, що Олів’єро трохи не зрозуміла, як же у тих очах матері не було її власного ентузіазму. Але, зрештою, вона повинна була здогадатися, що Нунція не вміла читати або ж що в будь-якому разі вона не була впевнена в тому, що на дошці було написано саме слово «сонце», і вона нахмурилася. Тому, аби трохи прояснити ситуацію для Черулло, з метою трохи похвалити нашу компанію, сказала Лілі:

      – Молодець, там справді написано слово «сонце».

      Потім вона наказала їй:

      – Ходи-но, Черулло, ходи-но до дошки.

      Ліла неохоче пішла до дошки, вчителька простягнула їй крейду.

      – Пиши, – сказала вона їй, – крейда.

      Ліла, будучи дуже зосередженою, тремтливим почерком, розміщуючи одну літеру вище, а іншу нижче, написала: крейа.

      Олів’єро додала літеру «д», а синьйора Черулло, спостерігаючи за виправленням, розпачливо сказала доньці:

      – Ти помилилася.

      Але вчителька швидко запевнила її:

      – Ні ні, ні. No no no. Ліла повинна займатися: правописанням – так, але вона вже вміє читати, вона вже вміє писати. Хто її навчав?

      Синьйора Черулло сказала, опустивши очі:

      – Я цим не займалася.

      – Але ж у вашому домі або дворі є хтось, хто міг би це зробити?

      Нунція енергіно замотала головою на знак заперечення.

      Тоді вчителька прийняла рішення щодо Ліли та з непідробним захватом спитала у неї перед усіма нами:

      – Хто навчив тебе читати та писати, Черулло?

      Черулло, маленька, з темним волоссям та очима та у фартушині, з рожевим бантом на комірці та лише шести років зроду-віку, відповіла:

      – Я.

      7

      На думку Ріно, найстаршого брата Ліли, дівчинка навчилася читати приблизно у віці трьох років, дивлячись на літери й на зображення у букварі. Вона сідала коло нього на кухні, поки він робив домашнє завдання, та зробила більше чотирьох способ навчити його.

      Ріно СКАЧАТЬ