Десять гріхів. Андрій Криштальський

Чтение книги онлайн.

      «Шукаємо… Отже, золото Ривки, якого ніхто не бачив, муляє душу не тільки нам із Клавкою», – обмірковувала почуте баба Світлана.

      Маринині відвідини й справді виявилися цікавими. Лебезуниха поглянула у вікно, мовби шукаючи в тьмяному світлі знадвору якусь підказку. Значить, мова знову йтиме про ту скриньку. Усі неначе сказилися відтоді, як п’яна Клава ненароком прохопилася при Марині й Максові про її існування. Сказала – ніби вгородила ножа поміж ними всіма. Ану ж бо, хто першим вихопить гострого гостинця, щоби пустити його в роботу.

      – Чуєте, бабо Світлано, Макс почав матір перевертати…

      – І не нарікав, що йому смердить? – уколола стара.

      – …Взявся перевертати, а мати криком на всю околицю: «Ой людоньки, ґвалтують! Ой, рятуйте!» Знадвору Емма Павлівна, сусідка наша, свої баньки вилупила, я вчепилася Максові в груди, а ваша, бабо Свєтю, подруга верещить: «Він до мене лізе, він мене зачіпає!»

      Стара, добре знаючи підступну вдачу Клавдії Огром’як, не витримала й посміхнулася.

      – Ви, бабо, не смійтеся. Це не смішно. Мій бовдур ось мені губу розквасив, подивіться, як усе запухло! Шибки в кімнаті повибивав, до сусідки кричав, що уб’є… А потім так напився, що знайшли його на сусідній вулиці під парканом. Двоє парубків притягли під вечір, мовляв, нате, тітко Марино, бо ще вночі задубіє лежачи.

      Лебезуниха ніяк не могла заспокоїтися. Сміх просто-таки душив її, а уява малювала дивні картини: ось басовитий голос паралізованої гримить на увесь тихий понуркуватий Луцьк, ось розпатланий шаленець Макс виламує вікно, щоб розквитатися з паскудною тіткою Еммою Павлівною (шкода, що не віддубасив цю видру).