Звір. Наталія Хаммоуда

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ а просто вважав своєю власністю, на яку не повинен був посягнути ніхто окрім нього, бо було між ними один раз те, що буває між чоловіком і жінкою. Всього один раз взяв Семен Марію силою. Не вибачившись і не пообіцявши взяти за жінку пішов на фронт. А ось Микитка, дітьків виплодок, посягнув на Семенове «добро», за те й поплатився життям.

      Семен від своєї мети ніколи не відступав. Принципам не зраджував. Добивався задуманого будь якою ціною, і всіма можливми методами. Навіть зараз, коли вона носила під серцем Микиткову дитину, Семен був готовий взяти її із малим, тільки щоб вона знову стала його. Але не все пішло так, як думав собі Семен. Не все, як він планував.

      Два дні по тім, як зняли з берези Микитку, Марія в страшних муках, бідноті, самоті, і риданнях за замордованим комуністами чоловіком народила хлопчика, якого назвала в честь свого загиблого на фронті батька – Васильком.

      Москалі Марію не торкали. Вона відношення до бандерівців не мала. Семен запевнив тоді «людей в погонах», що Микитка не був одруженим, (бо насправді обоє були тільки вінчаними, а цей факт для радянської влади вартості не мав,) бо надіявся, що в подяку за «добро» Марія відплатить йому добром.

      Перед Марією Семен падав на коліна і слізно клявся, що він нічого про арешт її чоловіка не знав. Що він тільки показав міліціянтам їхню хату, а сам навпаки, захищав Микитку, як міг. Але: «Вони мали всі докази, що він таки був причетний до бандитів. За те його й повісили», – тлумачив Марії Семен.

      Марія з хлоп’ям тиснулася в сирій напівзаваленій шопці. Забивши в стелю залізного гака підвісила вона корито на мотузці. Туди й поклала новонароджене дитинча.

      Щодня, відробляючи трудодні в новоутвореному колгоспі, жінка залишала сина зі своєю старою бабусею – єдиною рідною душею, яку після смерті Микитки забрала до себе.

      Марієну хату комуністи спалили тієї ж ночі, коли повісили Микитку. А може зовсім не комуністи, а сам Семен постарався, розраховуючи, на те, що Марія прийме його залицяння, і перейде жити до нього? Свідків, хто й коли підпалив хату також не знайшлося, бо після «відвідування» міліціянтами людських осель, охочих пройтися по селу тієї ночі не знайшлося. Люди тремтіли від страху, позачинявшись в хатах, чоловіки пересиджували у півницях і, навіть побачивши пожежу у Микитюків, не поспішали гасити.

      Семен майже щодня бачив Марію в колгоспі, викликав на бесіду, перестрівав по дорозі додому. Але Марія твердо стояла на своєму: обминала Семена десятьма дорогами, і до залицянь його була байдужою. Втому, не так багато часу минуло зі смерті Микитки, щоб шукати собі чоловіка. А як і закрадалась інколи думка в голову жінки про те, що синові було б добре рости при батькові, в ролі батька для свого сина аж ніяк вона не бачила Семена.

      Марія ніколи не зможе покохати іншого, як кохала свого Микитку. Вона й досі його кохає. Він завжди з нею поруч: де б не йшла, що б не робила. Ночами Марія розмовляла з покійним чоловіком, скаржилася на своє бідне життя, і розповідала, СКАЧАТЬ