Garbage. Віолетта Гатті

Чтение книги онлайн.

      Ну, а далі була перша кумедна пригода з усіх, що зі мною зчинилися.

      Я попрощалася з дочкою, підняла сумку і пройшла до її досмотру.

      Відкрила, поставила на стіл, та трохи невдало, вона нахилилася, і всі відкривачи, що лежали зверху в кульку, всі сто штук випали і з грюкотом розкотилися по підлозі.

      Мій митник остовпів. Інші теж підняли голови, кинули свою роботу і підійшли до нас.

      Вони стояли і реготали.

      Потім «мій» запитав.

      – Це що? Навіщо стільки?

      Ну, я почала брехати. (До речі, чому Юрко їх стільки мені замовив, я й сама не розуміла. Хіба це в Америці дефіцит?).

      – Та це подарунок знайомому. Він в барі робить, там пляшки треба відкорковувати, ось ці відкривачки й цуплять, йому багато потрібно…

      Митник ще не зовсім відійшов від подиву.

      – Скільки років тут роблю, а таке перший раз бачу. Ну і контрабанда!

      Всі митники посміялися і розійшлись. А в мене більш нічого не дивились. Мій митник допоміг зібрати відкривачки, позапихав їх в сумку і побажав добре долетіти.

      Добре, що далі не дивились.

      Ліки та ікру провозити, як виявилося, не можна.

      Все! Летимо!