Купіть книгу – вона смішна. Олег Сєнцов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Але те, що їх викиди викликають парниковий ефект – це все рябої кобили сон…

      – Стійте, стійте, – знову включився в розмову Джеббс. – А як же – «Є така теорія»?

      Джим розсміявся:

      – А ось тут якраз і немає ніякої теорії.

      – Як немає? – це ми вже з Джеббсом заспівали хором, трохи підстрибнувши, наскільки дозволяли розморені полуденною спекою тіла. – Всі ж тільки й говорять про це, про парниковий ефект, як про головну проблему людства!

      – Ну, говорять і говорять, що з того, – незворушно парирував Джиммі. – Та тільки теорії як такої, наукової, що не лише доводить, але й хоч якось обґрунтовує це припущення, немає.

      – Як це немає? – все не вгамовувався Джеббс.

      – А ось так, як є, але тільки навпаки. Є низка доповідей комісії ООН, підкріплених припущеннями деяких учених, і все. А ще є великий галас із цього приводу.

      – А навіщо?

      – Ну, як навіщо? Людству потрібна глобальна проблема. І чим вона глобальніша та страшніша, тим краще. Тим краще управляти цим людством. Раніше у нас роздмухували проблему комуністичної загрози, тепер глобального потепління, не переживай, скоро придумають що-небудь страшніше, щоб ти вже боявся напевно і молився на своїх політиків – єдиних, хто зможе з нею боротись, а ти спостерігатимеш за їхніми подвигами, затамувавши подих, і берегтимеш свій голос до виборів.

      До слова сказати, Джиммі, незважаючи на свою постійну обітницю мовчання, періодично вихлюпував на людей накопичені думки або знання. Видно, всередині у нього їм ставало так тісно, і, щоб кудись можна було запхнути нові, йому просто було необхідно з кимось поділитися старими. Але ви не вважайте Джима за ходячу енциклопедію, такого містера-всезнайку, який знає купу чужих думок, але не має жодної своєї, вартої уваги. У період скидання Джимом зайвих знань в атмосферу можна було виявити шляхом аналізу, що всі вони були ним як слід перероблені, з додаванням своїх ідей, причому, іноді йому вдавалося висувати повністю свої теорії, ну або мені тоді здавалося, що вони повністю його. Просто іноді моя віра в знання Джима Ґаррісона була настільки непохитною, що, якби сказав він мені, що Земля кругла й обертається навколо Сонця, – я повірив би беззастережно, навіть якби насправді це було не так.

      Але однією з моїх найулюбленіших теорій Джима була та, яку він висловив у сьомому класі напередодні канікул, коли ми чудового травневого дня, після уроків, пішли за місто і валялися там у полі. Все було начебто прекрасно: і сонце, і трава, і вітер, і якісь пташки то щебетали, то бралися літати туди-сюди, але я нічого цього не помічав – я був засмучений, що у мене з геометрії за рік виходила, в кращому разі, трійка. І це буде вже шоста трійка в табелі, а мінімум трійок, за словами тітоньки Джинджер, був уже мною вичерпаний іще минулого року, тому жадана літня поїздка в луна-парк опинилася під реальною загрозою зриву. Джим запитав у мене, чого я такий кислий, коли все навколо так прекрасно! Добре йому було говорити, СКАЧАТЬ