Облиш мене. Ґейл Форман

Чтение книги онлайн.

      До кімнати забігли Лів та Оскар, слідом за ними ввійшов Джейсон із переможеним виглядом. Побачивши Елізабет, діти зупинилися, намагаючись упізнати її, імовірно, по слайд-шоу на комп’ютері, які вони бачили.

      – Ким ти будеш? – запитала Елізабет у Лів.

      – Гарненькою відьмочкою, – відповіла Лів.

      – Як це – гарненька відьмочка? – поцікавилася Мерібет.

      – Почекай. Я тобі покажу. – Лів побігла до своєї кімнати.

      – І я покажу, – сказав Оскар услід сестрі.

      Елізабет встала.

      – Джейсоне, – сказала вона, вітаючи його дружнім поцілунком у щоку.

      – Елізабет, я дуже радий тебе бачити, – відповів Джейсон. Він пішов перевірити електронну пошту.

      Повернулася Лів у своєму костюмі, який був радше вульгарним, аніж гарненьким. Він був десь на п’ять розмірів більшим, отож його треба було перешивати. Чудова робота, Джейсоне.

      – Вона схожа на одну з тих жахливих королев краси серед дітей, – прошепотіла Мерібет, поки Лів красувалася перед дзеркалом.

      – Як на мене, то більше скидається на гнома-повію, – мовила Елізабет.

      – О, Боже. Ти маєш рацію.

      Вони посміялися секунду, легко, як раніше.

      – Матусі робили операцію, і вона каже, що їй боляче сміятися, – зазначив Оскар. Він був одягнутий у поліціянта, а це робило його захист матері ще милішим.

      – Все добре, Оскі. Це Елізабет. Ти її пам’ятаєш? – запитала Мерібет.

      – Вона – найкраща подружка матусі, а зараз керує журналом, у якому матуся працює, – пояснила мати Мерібет, повертаючись із вином.

      Вона обернулася до Елізабет.

      – Дати їй таку роботу було надзвичайно щедро з твого боку.

      – Я мала забрати її, поки хтось інший цього не зробив, – відповіла Елізабет. – Вона найкраща в бізнесі.

      Мерібет це оцінила, їй завжди подобалось, як Елізабет вдається впоратися з її мамцею. Як зараз, коли мати Мерібет поставила келих вина перед Елізабет, а Елізабет накрила обідок пальцями, аж поки мати ледве не налила їй на руку, а потім прийняла вино так, ніби чекала на нього вже давно.

      – Ти можеш принести нам трохи мінеральної води, мамо? – запитала Мерібет.

      – Звісно! – защебетала мати.

      – До речі, щодо роботи. Мабуть, я зможу повернутися до неї з наступного тижня, – сказала Мерібет, хоча це було занадто оптимістично. Навіть душ усе ще потребував величезних зусиль. – Напевно, працюватиму вдома.

      – Не хвилюйся за це.

      – Либонь, тобі дуже тяжко поратися самотужки. Але, гадаю, мені пощастить вилізти з цієї ями.

      – Не думай про це. Відпочивай стільки, скільки тобі знадобиться, – махнула рукою Елізабет: відмінний прояв службового обов’язку.

      Коли Елізабет казала СКАЧАТЬ