Кмітливіші, швидші, кращі. Секрети продуктивності в житті та бізнесі. Чарлз Дахіґґ
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Кмітливіші, швидші, кращі. Секрети продуктивності в житті та бізнесі - Чарлз Дахіґґ страница 42

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Своїм розумінням перших днів «Суботнього вечора у прямому ефірі» я зобов’язаний тим сценаристам і дійовим особам, як схотіли поговорити зі мною, а ще: Tom Shales and James Andrew Miller, Live from New York: An Uncensored History of «Saturday Night Live” (Boston: Back Bay Books, 2008); Ellin Stein, That’s Not Funny, That’s Sick: The National Lampoon and the Comedy Insurgents Who Captured the Mainstream (New York: Norton, 2013); Marianne Partridge, ed., «Rolling Stone” Visits «Saturday Night Live” (Garden City, N.Y.: Dolphin Books, 1979); Doug Hill and Jeff Weingrad, Saturday Night: A Backstage History of «Saturday Night Live” (San Francisco: Untreed Reads, 2011).

      62

      Національна сатира (англ.).

      63

      Неорана земля. (Прим. ред.)

      64

      Розмовна назва Лос-Анджелеса.

      65

      У імейлі у відповідь на запитання щодо перевірки фактів Шиллер писав: «Для мене це був дуже напружений досвід, бо я ніколи не жив у Нью-Йорку, не працював над комедією-вар’єте. Багато хто з нас були новачками в Мангеттені, і тому трималися разом не тільки через те, що Нью-Йорк був тоді небезпечним і лячним містом, а ще й тому, що не знали, що ми разом із ще багатьма людьми формували саме шоу. Нам було від 25 до трохи більше 30 років. Так, ми разом ходили до ресторанів і барів навіть поза студією. Ми скрізь ходили гуртом і намагалися жартувати один до одного».

      66

      Donelson Forsyth, Group Dynamics (Boston: Cengage Learning, 2009).

      67

      Alison Castle, «Saturday Night Live”: The Book (Reprint, Cologne: Taschen, America, 2015).

      68

      У імейлі у відповідь на запитання щодо перевірки фактів Бітс написала: «Мій жарт з приводу Голокосту був таким собі дотепом, бо інакше його і не розкажеш, не стосувався сценаристів шоу. Дослівно він звучав так: “Уявіть-но, що Гітлер не вбив би 6 000 000 євреїв, – у Нью-Йорку неможливо було б знайти помешкання”. Це був дотеп про те, як важко знайти помешкання в Нью-Йорку, знаючи при цьому кількість євреїв у Нью-Йорку і загальні національні почування на кшталт “Не треба бути євреєм, щоб любити житній хліб Леві. Але це не боляче”. Не йшлося в жарті про сценаристів. Мерилін Міллер образилася за саму згадку Гітлера й Голокосту, що, на її думку, не може бути темою для жартів… Щодо змагальності серед сценаристів – не те щоб вона не існувала, бо вона існувала, але кожен мав шанс повиставлятися наступного тижня. Інші сценаристи також, та й усі загалом, попри змагання за ефір, згоду Лорна, схвалення аудиторії тощо, завжди підтримували чужі зусилля й співчували через невдачу. Ніхто не затирав руки й не гигикав, мовляв, ваш скетч викинули, а мій – ні, отак. Радше вважали: наступного разу поталанить. Гадаю, всі почувалися членами сім’ї, може, й не добропристойної, але згуртованої. Гадаю, ударів у спину, ревнощів, суперництва, змагальності, групівщини на шкільному спортмайданчику більше, ніж в учасників шоу за моїх часів».

      69

      У імейлі у відповідь на запитання щодо перевірки фактів Елан Цвайбел написав: «Я не гнівався через справи з тим типом чи процесом, у якому це писалося. Я вже не можу пригадати, чому ми з нею не розмовляли. Але десь через три шоу, де я не писав разом із нею (або для неї), ми обоє зрозуміли, що страждає наша робота, що нам краще творити в команді, а не осібно, тому ми замирилися й знову співпрацювали».

      70

      У імейлі у відповідь на запитання щодо перевірки фактів Шиллер писав: «Як на мене, у декого – не у всіх – з комедіографів і комедійних акторів бували СКАЧАТЬ