Море-океан. Алессандро Барiкко
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Море-океан - Алессандро Барiкко страница 4
Название: Море-океан
Автор: Алессандро Барiкко
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Зарубежная образовательная литература
isbn: 978-617-12-1864-2, 978-617-12-1506-1, 978-88-07-88302-6, 9786171218635
isbn:
– Можна? Мені треба трохи подихати свіжим повітрям.
Хлопчина трішки посунувся на підвіконні вбік. Холодне повітря й північний вітер. А перед очима, аж до нескінченності, море.
– Що ти робиш, просиджуючи на підвіконні увесь час?
– Споглядаю.
– Небагато тут навиглядаєш.
– Жартуєте?
– Та море хіба, згоден, але ж море завжди таке, завжди однакове, до самого обрію море, хіба промине човен, якщо поталанить, це ж не кінець світу.
Хлопчик повернувся до моря, відтак знов до Бартлбума, потім знову до моря і знов обернувся до Бартлбума.
– На скільки ви приїхали? – спитав він.
– Не знаю. На кілька днів.
Хлопчина, зіскочивши з підвіконня, попростував до дверей і, спинившись на порозі, кілька хвилин пильно роздивлявся Бартлбума.
– А ви приємний. Може, коли поїдете від нас, не будете вже таким недоумком.
У Бартлбумові зростала цікавість дізнатися, хто їх виховав такими, цих дітлахів. Якась феноменальна людина, мабуть.
Вечір. Готель «Альмаєр». Номер на другому поверсі у глибині коридору. Письмовий столик, гасова лампадка, тиша. Сіре вбрання, а в ньому – Бартлбум. Двоє сірих капців, а всередині – його ноги. Білий аркуш паперу на письмовім столі, перо та чорнильниця. Пише Бартлбум. Пише.
Серце моє,
я приїхав до моря. Я позбавляю Вас опису труднощів і прикрощів, що спіткали мене під час подорожі: важливо лише те, що зараз я тут. Готель гостинний: простенький, але гостинний. Розташований на вершині невеличкого пагорба, просто напроти морського узбережжя. Увечері здіймається приплив, і вода дістається майже під моє вікно. Ніби перебуваєш на кораблі. Вам би сподобалося.
Я ніколи не плавав на кораблі.
Завтра розпочну дослідження. Здається, це ідеальне місце. Я не приховую, що справа мені випала важка, але… Ви знаєте, єдина в цілім світі знаєте, як я рішуче налаштований вчасно довести до кінця твір, який я замислив та розпочав блаженного дня дванадцять років тому. Я втішатимусь, уявляючи, що Ви в доброму здоров’ї й Вашій душі радісно.
Справді, я раніше про це ніколи не міркував, та я дійсно ніколи не плавав на кораблі.
У самотності цього віддаленого від світу місця мене не покидатиме впевненість, що Ваша ласка в розлуці не загубити спогад про того, хто кохає Вас і хто на віки залишиться Вашим.
Поклавши перо, згортає аркуш, кладе його в конверт. Підвівшись, добуває зі своєї валізи скриньку з червоного дерева, піднявши вічко, кидає в скриньку листа, незапечатаного й без адреси. У скриньці сотні таких самих конвертів. Розкритих та неадресованих. Бартлбум має тридцять вісім років. Вірить у те, що десь у світі зустріне одного дня жінку, СКАЧАТЬ