Відьмак. Хрещення вогнем. Анджей Сапковський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ дитину, швидко. А ви – відступіть. Тільки спокійно. Не робіть занадто різких рухів.

      Спочатку здавалося їм, що то рухається якась із спорохнявілих колод, наче вона мала намір злізти з нагрітої гури і пошукати тіні серед дерев. Тільки уважніший погляд дозволяв помітити досить нетипові для колоди елементи – перед усім чотири пари тонких ніг із шишкуватими суглобами, що підіймалися над розсіченим борознами, крапчастим і поділеним на рачі сегменти панцирем.

      – Тільки спокійно, – тихо повторив Ґеральт. – Не провокуйте його. Нехай вас не обманює його удавана незграбність. Він не агресивний, але вміє рухатися блискавично. Якщо відчує загрозу, може атакувати, а на його отруту протиотрути немає.

      Створіння потроху заповзло на колоду. Дивилося на людей та ґномів, повільно крутячи посадженими на тички очима. Майже не рухалося. Чистило кінчики ніг, по черзі їх піднімаючи й старанно клацаючи страшенними, гострими щипчиками.

      – Стільки було вереску, – оголосив раптом без емоцій Золтан, стаючи поряд із відьмаком, – що я думав, що воно щось насправді страшне. Наприклад, кавалерист з добровольчого верденського загону. Або прокуратор. А це, на тобі, такий собі павукуватий ракоподібний. Треба визнати, цікаві форми вміє набувати природа.

      – Уже не вміє, – відповів Ґеральт. – Те, що там сидить, це окоголів. Створіння Хаосу. Вимираючий посткон’юнкційний релікт, якщо розумієш, про що я кажу.

      – Звичайно, що розумію. – Ґном заглянув йому в очі. – Хоча я й не відьмак, спец із Хаосу і таких створіньок. Ну, ото мені цікаво, що тепер відьмак зробить із посткон’юнкційним реліктом. Точніше сказати, цікаво мені, як відьмак те зробить. Скористаєшся власним мечем чи волієш мій сігіль?

      – Добра зброя, – Ґеральт кинув оком на меч, який Золтан витягнув з обмотаних котячими шкірками лакованих піхов. – Але потреби у ній не буде.

      – Цікаво, – повторив Золтан. – То ми маємо стояти й взаємно переглядатися? Чекати, аж поки релікт відчує в нас загрозу? А може, повернутися і покликати на допомогу нільфгардців? Що пропонуєш, убивцю потвор?

      – Принесіть мені з возу черпак і кришку від казанка.

      – Що?

      – Не дискутуй зі спецом, Золтане, – відізвався Любисток.

      Перцифаль Шуттенбах кинувся до возу й миттю доставив потрібні предмети. Відьмак підморгнув компанії, після чого узявся з усіх сил гепати черпаком по кришці.

      – Досить! Досить! – закричав за хвилку Золтан Хівай, затискаючи вуха долонею. – Черпак, суко, знищиш! Рак уже втік! Утік вже, холера ясна!

      – Та ще й як тікав! – захоплено крикнув Перцифаль. – Аж курява стояла! Мокро, а курява стояла, щоб мені здохнути!

      – Окоголов, – прохолодно пояснив Ґеральт, віддаючи ґномам трохи погнуте кухонне начиння, – має надзвичайно тонкий і вразливий слух. Не має вух, але чує, так би мовити, усім собою. Особливо не в змозі він винести металеві звуки. Відчуває біль…

      – Навіть у сраці, – перервав Золтан. – Знаю, бо я теж відчув, як ти почав СКАЧАТЬ