Талановитий містер Ріплі. Патриція Гайсміт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ додому, якби їхнє знайомство відбулося за інших обставин, але тепер він навряд чи зможе чимось зарадити. Том лаяв себе за те, що вранці був таким занудним і незграбним. Йому ніколи не щастило, коли він брався за що-небудь надто серйозно. Він уже давно це помітив.

      Нехай мине кілька днів, подумав Том. Найперше, що йому потрібно – сподобатись Дікі. Він прагнув цього понад усе на світі.

      9

      Том прочекав три дні. Четвертого дня близько полудня він спустився на пляж і побачив Дікі – той був сам і на тому ж місці, де Том побачив його вперше, навпроти сірих скель, що простягалися з суходолу аж у глиб пляжу.

      – Доброго ранку! – гукнув Том. – Де Мардж?

      – Доброго ранку! Напевне трохи запрацювалась. Вона скоро прийде.

      – Запрацювалась?

      – Мардж письменниця.

      – Ага.

      Дікі затягнувся італійською цигаркою, яку тримав у кутику рота.

      – Де ти пропадав? Я думав, що ти поїхав.

      – Хворів, – недбало кинув Том і розстелив на піску свій рушник, але не надто близько від рушника Дікі.

      – А, живіт скрутило, як буває після приїзду в усіх туристів?

      – Завис між життям і туалетом, – посміхнувшись, відказав Том. – Та я уже в порядку. – Насправді ж він був такий слабкий, що йому бракувало сил навіть вийти з готелю, але він повзав підлогою свого номера від однієї сонячної латки до іншої, намагаючись упіймати промені, що проникали крізь вікна, аби не виглядати таким білошкірим, коли наступного разу піде на пляж. А останні крихти своїх сил він спрямував на вивчення італійського розмовника, якого придбав у вестибюлі готелю.

      Том спустився до моря, упевнено заглибився до пояса та взявся хлюпати водою собі на плечі. Зайшов трохи далі, аж вода сягнула його підборіддя, трохи поплавав, а відтак повільно вийшов на берег.

      – Чи можу я чимось пригостити тебе в готелі перед тим, як підеш додому? – запитав Том у Дікі. – І Мардж теж, якщо вона прийде. Я б хотів віддати тобі купальний халат і шкарпетки.

      – О, так. Дуже дякую за запрошення, я б залюбки чого-небудь випив. – Він повернувся до читання італійської газети.

      Том розтягнувся на своєму рушнику. Він чув, як годинник у містечку пробив першу.

      – Схоже, Мардж уже не прийде, – озвався Дікі. – Мабуть, підемо без неї.

      Том підвівся. Вони рушили до «Мірамару» і майже не говорили, лише Том запросив Дікі пообідати з ним, а Дікі відмовився, бо його служниця уже приготувала обід, який чекає на нього вдома. Вони піднялися до Томового номера. Дікі приміряв купальний халат і приклав шкарпетки до босих ступень. І халат, і шкарпетки були йому якраз, і, як Том і сподівався, Дікі дуже сподобався колір халата.

      – І ще ось це, – сказав Том, виймаючи з шухляди комода квадратний пакет, загорнутий в аптечний папір. – СКАЧАТЬ