Музичні фрески. Ева Гата
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Музичні фрески - Ева Гата страница 6

СКАЧАТЬ мене легко виходить, бо відчула невагомість. Я не пливу, а літаю, – замріяно промовила.

      – Далі не вірю, ти вигадуєш.

      – Нічого не вигадую, я мала перемогти страх, бо мені бракувало цього досвіду для повної картини.

      – Якої ще картини? – не міг збагнути.

      – Зрозумієш, коли навчишся грати на гітарі, – засміялася.

      – Про таке і не думав.

      – Даремно, у дитинстві батьки взяли мені вчительку, яка навчала мене грати на арфі. Вона казала, що у мене є талант, хіба ти не знаєш про таланти?

      – Таланти? А що там знати? Добре, коли вони є.

      – Не однозначно. Колись я знала хлопця, який мав безліч талантів. У нього були особливі руки: ніжні й водночас сильні. Його звали, як і тебе – «Дар Божий».

      – Ти його кохала? – настрій почав відчутно псуватися.

      – Ми народилися в один день. Не злися, то було дуже давно, в іншому житті, – засміялася.

      Мушу визнати, мене частенько мучили ревнощі. Де б ми не з’являлися, усі присутні чоловіки мало не скручували за нею карки. З одного боку, мав чим пишатися, а з іншого, – це добряче дратувало. А та бестія крутила хвостом і посміхалася до кожного залицяльника як до старого знайомого. Така її поведінка доводила мене до сказу. Та що міг зробити?

      Моїм найбільшим бажанням було володіти нею, а вона ще мені так і не належала. І от я вирішив таки здобути цю фортецю.

      – Я кохаю тебе, стань моєю, – вирішив стати наполегливішим.

      Вона поглянула на мене досить сумно.

      – Любов – це не те, що ти зараз про неї думаєш. Її головна суть у неприв’язаності. Люди плутають цей дар із пристрастю і втрачають потяг одне до одного, коли між ними переривається зв’язок. Справжня ж Любов вічна.

      – Не розумію, – розгубився я від такої відповіді на освідчення.

      – Чи кохатимеш мене так само, якщо я покину тебе? Що тоді скажеш?

      – Гадаю, буде дуже боляче. Уже боляче від таких слів.

      – А далі?

      – Не знаю! Досвід підказує, що найліпше забути. Але що це ти раптом? Я не хочу з тобою розлучатися.

      – Боюся, колись доведеться. Все має початок і кінець, – відвела очі вбік.

      – Ти ж сама казала – любов вічна, – лагідно пригорнув її до себе.

      – Я казала про справжню.

      – Так моя і є найсправжніша, – засміявся.

      Одного дня вона вручила мені смішну ляльку з крилами і з настановчою мудрістю виголосила:

      – Нехай цей ангел завжди допомагає тобі розпізнавати справжню суть речей і зміцнить твою родину. Тобі лише здається, що колишня дружина тебе не розуміє, а між доньками точиться нездорове змагання. У вас немає гармонії з простої причини – ти їх мало любиш.

      Я приготувався почути будь-що, але такого побажання від неї зовсім не очікував. Звідки вона довідалася про сварки з дружиною і непорозуміння між доньками, якщо ми ніколи не розмовляли про мою родину?…

СКАЧАТЬ