Название: Зворотний бік світів
Автор: Дара Корній
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Зарубежное фэнтези
Серия: Зворотний бік
isbn: 978-617-12-1505-4, 9786171218284
isbn:
– Е-е-е-е, і як довго мене очищатимуть? – нещасний Дуж майже плакав.
– Ну-у-у, – Мирослад вдав, що замислився, наче щось важливе згадував. – Може, тиждень, може, два. А мо’, й місяць… Залежить від ступеня твоєї засміченості.
Мирослад ледве стримувався, щоб не зареготати. А бідний Дуж просто вірив у все, що йому казали.
– От доберемося до суходолу, а там подивимося, що можна зробити. Отож рухайся повільно, не сіпайся, бо вони тобі всю кров вип’ють і ти просто не дійдеш.
– Я не хочу. Я не можу. Я хочу додому. До мами і до тата, – уже не шепотів, а плаксиво підвивав Дуж.
– О, нарешті, чарівні слова. – Мирослад підморгнув Остапу. – А я з твоєю мамою побився об заклад. Вона мене запевняла, що ти взагалі не проситимешся додому, бо достолиха мужнім вдався.
– Ви це навмисно. Ви до мене чіпляєтеся. Так нечесно. Ви самі намовили цих потвор. Чого ваші п’явки не займають Остапа, цього смертного нездару? – Дуж принизливо заскиглив. – Зніміть з мене кровожерців. Я хочу додому, до Яровороту.
– Хм, – вдавано сумно промовляв Мирослад. – На жаль, не можу назад тебе вернути. Ти пройшов через ворота, які впустили тебе за умови, що ти навчишся мистецтва перевертництва. Інакше – будеш тут вічно кукурікати та п’явок годувати. До речі, непогане призначення для безсмертного. Пастуха п’явок у нас досі не було. І ще одне. До Остапа не чіплятися. Він, на відміну від тебе, чемно мовчить і не скиглить.
Мирослад скуйовдив Остапові чуба.
– Ну шо, хлопаку, пішли. А це нездарисько як собі хоче – або лишається на болоті, або хай за нами йде, якщо не боїться спливти кров’ю.
– Я, я, я… – Дуж плакав. Сльози горохом котили його обличчям, і Остап ураз помітив, що в тих місцях, де вони зачіпали п’явок, ті самі собою відвалювалися і падали у воду.
Остап рішуче кинувся до хлопця. Відірвав кусень своєї сорочки, намочив у воді, тоді витер нею сльози Дужа та заходився активно скидати з його тіла набридливих п’явок. Ті без зусиль відпадали від тіла хлопця та зникали у воді, не повертаючись. Дуж умовк, перелякано спостерігаючи за діями Остапа. Коли всі п’явки були відчищені, Остап тицьнув у руки Дужеві мокру шмату і сказав:
– Щойно знову полізуть, скидай нею. Твої сльози – то наче протиотрута. П’явки світу неврів чомусь бояться твоїх сліз.
Дуж у відповідь лишень закивав.
Остап повернувся в бік Мирослада. Той неквапом рухався вперед. Хлопець не став його гукати та просити, щоб зачекав. Він не розумів жорстокості діда. Чому він так? У чому завинив Дуж? Невже він не знав про те, як діють сльози? Чи це урок СКАЧАТЬ