Тринадцята казка. Діана Сеттерфілд
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Тринадцята казка - Діана Сеттерфілд страница 28
Название: Тринадцята казка
Автор: Діана Сеттерфілд
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Триллеры
isbn: 978-617-12-2224-3, 978-617-12-1529-0, 978-0-7528-8167-6, 9786171222236
isbn:
За годину, почувши, як вона знову спускається сходами, Чарлі рушив до виходу.
– Ходімо зі мною до бібліотеки, – попрохав він.
– Ні.
– Тоді ходімо до оленячого заповідника.
– Не хочу.
Він помітив, що вона перевдяглася.
– Навіщо ти це начепила? – спитав. – Ти маєш вигляд форменої дурепи.
На ній була материна літня сукня, пошита з тонкої білої матерії й облямована зеленим кантом. Замість звичних тенісних черевиків із розтріпаними шнурками Ізабель взула сандалі із зеленого атласу – теж материні, на розмір більші. До волосся вона приколола квітку й напомадила губи.
Серце Чарлі затьмарилося.
– Ти куди це зібралася?!
– На пікнік.
Він ухопив її за руку, вп’явся у шкіру нігтями й потягнув до бібліотеки.
– Ні! Відпусти!
Він потягнув її ще дужче.
Ізабель люто вирячилася на нього й засичала:
– Чарлі, я ж сказала – ні!
І Чарлі відпустив її. Коли вона каже «ні» таким голосом, це і справді означає «ні».
Демонстративно повернувшись до нього спиною, вона розчинила парадні двері й вийшла.
У нестямі від люті, Чарлі оглянувся довкола – що б його гепнути? Але він і так розтрощив уже все, що тільки можна було розтрощити. Ті речі, що лишилися, могли завдати йому більшої шкоди, ніж він їм. Його кулаки обм’якли, і він пішов за Ізабель – на пікнік.
Здалеку картина пікніка здавалася ідилічною: молоді люди край озера, вбрані в літні сукні та білі сорочки, тримають келихи, наповнені рідиною, що іскриться на сонці, а трава під ногами така м’яка, що по ній можна ходити босоніж… Насправді ж відпочивальники знемагали від спеки, шампанське було огидно теплим, а якби хтось наважився зняти черевики, йому б довелося ступати по гусячому лайні. Однак молодь уперто вдавала, ніби веселиться, сподіваючись, що вдавана веселість зміниться справжньою.
Один парубок помітив якийсь рух поодаль, біля будинку. Звідти до компанії наближалася дивовижно вбрана дівчина, а за нею чвалав якийсь вайло. У зовнішності дівчини та її ході було щось незвичне.
Зі здивування той парубок аж забув фальшиво розсміятися у відповідь на жарт свого товариша; той теж поглянув: що ж там таке цікаве відволікає увагу? – та й собі замовк від несподіванки. Кілька дівчат, які ловили кожне слово й кожен порух своїх молодих компаньйонів, навіть тоді, коли хлопці йшли позаду них, – і ті обернулися поглянути: чому ж запала така несподівана тиша? Це було схоже на ефект хвильок по воді: один за одним усі відпочивальники обернулися до новоприбульців, а поглянувши, заклякли на місці.
Через широку галявину до них крокувала Ізабель.
Ось вона наблизилася. Даючи дорогу, всі розступилися перед нею, як море СКАЧАТЬ