Жахослов (збірник). Отсутствует

Чтение книги онлайн.

      Кейт опритомніла. Навколо було темно. Боліла й паморочилася голова. Кейт знала, що її приспали хлороформом, не знала лише, як довго пробула без тями.

      Вона лежала в м’якому кріслі. Відчуття було таке, ніби вона перебуває під землею. Щось важке охоплювало її литку. Вона була прикута до ніжки крісла. А саме крісло – намертво прибите до підлоги. Руки були вільні, але вона не мала сил навіть ворухнути ними.

      У кімнаті було холодно і трохи вогко. Кейт відчувала запах нафталіну.

      Вона зрозуміла, що її роздягнули. На ній було щось схоже на сорочку або піжаму.

      То це було лігво Султана, Чоловіка-горили?

      Хтось увімкнув газову лампу, і вона побачила себе у великому дзеркалі. Її волосся було в безладі, шкіра мала нездоровий блідий відтінок, на тлі якого її ластовиння проступало, наче крапельки крові. Нічна сорочка виглядала нескромно, та, на її подив, була гарної якості. Принаймні її викрала горила з вищого класу.

      У себе за плечем Кейт побачила власного викрадача, що тримав волохату руку на газовому ріжку. Його мавпяча голова зникла, але голова була обтягнула чорною тканиною з вирізами для рота й очей.

      – Вона отямилася, – гукнув Султан. Біля протилежної стіни стояло кілька крісел, як у приймальні дорогого дантиста чи в перукарні. На стіні висіли театральні плакати і фотографії знаменитих акторів. Поверх дзеркала й навколо нього були розклеєні картинки: гидко спотворені обличчя, вирвані очі, розплющені носи, жахливі шрами. Якщо вони були справжні, то, певно, слугували зразком для артистів, що наносили грим, намагаючись досягти приголомшливого ефекту. Якщо штучні, то, мабуть, лишилися тут на згадку про сценічний тріумф, аби відтворювати його і надалі.

      На полиці під дзеркалом стояли баночки пудри й фарби, таці зі скляними очима. На безликих дерев’яних головах спочивали різноманітні перуки, включно з покритою струпом лисиною і вовчим вихором Бертрана Кайє. Поряд були вішаки з костюмами, що пояснювало запах нафталіну.

      Вона була за сценою Театру Жахів.

      Султан підійшов до неї, вже не завдаючи собі клопоту вдавати вайлувату мавпячу ходу, і взяв її за підборіддя. Став удивлятись в її обличчя.

      Їй хотілося плюнути, але в роті зовсім пересохло.

      Ніби прочитавши її думки, він налив у склянку води з кухля і підніс до її губ, обережно вливши рідину їй у рот.

      Слід було вихлюпнути цю воду йому в обличчя. Натомість вона промовила:

СКАЧАТЬ