Таємнича історія Біллі Міллігана. Деніел Кіз

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ як це – коли тебе голублять і дбають про тебе. Я вкрала той час. Я відчувала в собі алкоголь і пігулки Рейджена. Ой, як же боляче про це розповідати!

      – Так, але це необхідно, – наполіг лікар Джордж. – Допоможи нам у всьому розібратися.

      – Це все я накоїла. Трохи запізно тепер казати, що мені страшенно прикро, чи не так? Я зруйнувала хлопцям життя. Але вони ніяк не могли збагнути…

      – Що саме? – поцікавилася Тернер.

      – Потребу кохати і бути коханою. Бути в чиїхось обіймах. Відчувати чуже тепло і ласку. Не знаю, що штовхнуло мене зробити те, що я зробила.

      – І в тих випадках ти відчувала тепло і ласку? – запитала Тернер.

      Адалана помовчала, а тоді прошелестіла:

      – Хіба на якусь мить. Я вкрала той час. Артур не дозволяв мені виходити, я просто силою думки прибрала зі сцени Рейджена.

      Вона роззирнулася довкола мокрими від сліз очима.

      – Я не хочу проходити через усе це. Не хочу до суду. Не хочу нічого казати Рейджену. Я просто хочу забратися геть із життя хлопців і більше не завдавати їм лиха. Я так завинила… Сама не знаю, що на мене найшло.

      – Коли ти почала виходити на сцену? – запитав лікар Джордж.

      – Я почала красти час у хлопців минулого літа. Коли у в’язниці Лебанона їх замикали в карцері, я крала час, аби писати вірші. Я люблю поезію. – Вона схлипнула. – Що тепер буде з хлопчиками?

      – Ми ще не знаємо, – м’яко пояснив лікар Джордж. – Ми намагаємося з’ясувати якомога більше.

      – Не кривдьте їх, благаю, – попросила Адалана.

      – У жовтні, коли трапились ті події, ти знала про плани Рейджена? – запитав лікар.

      – Так. Мені завжди все відомо. Я знаю таке, про що навіть Артур не здогадується. Але я не могла цьому завадити. І ще на мене подіяли Рейдженові пігулки й випивка. Не знаю, чому я таке скоїла. Мені було дуже самотньо.

      Вона шморгнула носом і попросила паперову хустинку.

      Лікар Джордж не хотів відлякати Адалану, тому розпитував дуже обережно, пильно стежачи за виразом її обличчя.

      – Чи є у тебе друзі, з якими тобі приємно спілкуватись? Які могли б розвіяти твою самотність?

      – Я ні з ким не контактую. Навіть із хлопцями. Я розмовляю тільки з Крістін.

      – Ти сказала, що виходила на сцену минулого літа, а також у виправному закладі Лебанона. А до того тобі ніколи не траплялося бувати на сцені?

      – Ні. Але я була тут, усередині. Я живу тут уже давно.

      – І ти була при тому, як Чалмер…

      – Так! – різко урвала Адалана. – І більше ні слова про нього!

      – Ти ладнаєш із матір’ю Біллі?

      – Та де там! Вона навіть хлопчикам не може дати раду.

      – А з Кеті, сестрою Біллі?

      – Так, я розмовляла з Кеті. Але, гадаю, вона про це не здогадувалась. Ми з нею ходили разом на закупи.

      – А як щодо брата Біллі – Джеймса?

      – Ні. СКАЧАТЬ