Мовчання ягнят. Томас Гарріс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Кроуфорд скидався на підтягнутого інженера середнього віку, який, певно, оплатив своє навчання в коледжі завдяки бейсболу – вправний кетчер, жорсткий, коли доводилося захищати дім[11]. Тепер він схуд, комір сорочки здавався зашироким, а під почервонілими очима виднілися темні набряки. Кожен, хто читав газети, знав, що відділу поведінкової психології зараз непереливки. Старлінг загадалася, чи не наступив Кроуфорд на корок. Хоча насправді це було малоймовірно.

      Кроуфорд завершив розмову різкою відповіддю «Ні!», потім дістав з-під пахви папку й розгорнув її.

      – Старлінг, Кларіс М., доброго ранку, – сказав він.

      – Вітаю, – вона всміхнулася, виключно з чемності.

      – Усе гаразд. Сподіваюсь, я вас не наполохав своїм викликом.

      – Ні, – відповіла Старлінг і подумала: «Хоча це не зовсім правда».

      – Ваші інструктори розповідають, що ви добре навчаєтеся, у десятці кращих студентів у класі.

      – Я сподіваюсь, хоч офіційні дані досі не оприлюднені.

      – Я цікавлюся час від часу.

      Старлінг здивувалася. Вона вже була записала Кроуфорда до когорти дволиких покидьків, які заманюють наївних сержантів на службу.

      Вона познайомилася з Кроуфордом, коли його запросили читати лекції в Університеті штату Вірджинія. Однією з причин, які привели Кларіс у Бюро, стала якість його семінарів з криміналістики. Коли Старлінг пройшла кваліфікаційний відбір в Академію, то написала Кроуфорду записку, але він так і не відповів і протягом трьох місяців, поки вона проходила навчання в Куантіко, не звертав на неї жодної уваги.

      Старлінг була з тих, хто не просить про послуги й не набивається в друзі, та все одно її прикро вразила поведінка Кроуфорда. Але зараз, у його присутності, Кларіс знову відчула до нього симпатію, хоч як їй не хотілося цього визнавати.

      З Кроуфордом вочевидь було щось не так. Окрім розумових здібностей йому був притаманний певний хист, який Старлінг уперше помітила завдяки його вмінню добирати кольорову гамму й тканини в одязі, навіть у рамках одноманітного дрес-коду агентів ФБР. Зараз Кроуфорд мав охайний, проте змарнілий вигляд, наче в птаха, що скидає пір’я.

      – З’явилася робота, і я згадав про вас, – промовив він. – Власне, це не зовсім робота, радше цікаве доручення. Скидайте мотлох Баррі з отого стільця й сідайте. Тут написано, що після того, як ви закінчите Академію, хотіли б отримати місце безпосередньо у відділі поведінкової психології.

      – Так.

      – Ви знаєтеся на криміналістичній експертизі, але жодного досвіду роботи в правоохоронних органах. За нашими критеріями потрібно мати шість років як мінімум.

      – Мій батько був офіцером поліції, я знаю, що то за життя.

      Кроуфорд злегка всміхнувся:

      – Що ви дійсно маєте, так це диплом із двох дисциплін: психологія та криміналістика, і… скільки років ви проходили літню практику в центрі психічного здоров’я, два?

      – Два.

      – А ваша ліцензія психотерапевта, вона ще дійсна?

СКАЧАТЬ