Кладовище домашніх тварин. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ години ночі, – почав він. – Розумієте, вона була п’яна від щастя, що повернулася в рідні пенати. Дівчина дещо собі врізала, і я сказав, що треба накласти принаймні чотири шви, але шраму не буде. «Валяй», – ляпнула вона мені, і я нахилився перед нею отак.

      Харду продемонстрував класичне східне привітання, звертаючись до когось невидимого. Луїс тихо захихотів, розуміючи, що сталося.

      – І, поки я її зашивав, вона наблювала мені на голову.

      Мастертон пирснув зо сміху, Луїс приєднався. Харду спокійно всміхнувся, наче таке з ним уже траплялося тисячу разів у тисячі його життів.

      – Суррендро, скільки ти вже на чергуванні? – спитав Луїс, коли сміх затих.

      – З півночі, – відповів той. – Я вже збирався йти. Просто затримався, аби ще раз з тобою привітатися.

      – Що ж, привіт! – сказав Луїс, потиснувши його маленьку коричневу руку. – А тепер їдь додому і поспи.

      – Ми вже майже закінчили зі «спецгрупою», – повідомив Мастертон. – Скажи «Алілуя», Суррендро!

      – Краще утримаюся, – посміхнувся Харду. – Я не християнин.

      – Ну тоді давайте хором заспіваємо «Миттєву Карму»[64] чи щось таке.

      – Сяйте собі на здоров’я, – Харду всміхнувся і зник за дверима.

      Луїс і Стів Мастертон провели його поглядами. На мить запанувала тиша, а потім вони розреготалися. Луїс ніколи ще не почувався так добре… так природно.

      – Ну от, ми щойно завершили зі «спецгрупою», – мовив Стів. – А сьогодні до нас табунами пертимуть драгдилери.

      Луїс кивнув. Дистриб’ютори ліків мали приїхати о десятій. Як любив наголошувати Стів, може, середа й для «Принца Спагеті»,[65] зате у вівторок в Університеті Мену точно настає «День Д».[66] «Д» означає «Дарвон».[67]

      – Великий Босе, моя вам порада, – сказав Стів. – Не знаю, що за жевжики були у вас там у Чикаго, але ці пройди готові на все, аби впарити вам свій товар: від кухля пива в місцевій броварні до абонементу на боулінг у Бенгорі. Один хлопець намагався навіть втелющити мені надувну Джуді. І це мені! А я ж лише помічник адміністратора. Якщо вони не зможуть привезти зілля вам, вони привезуть вас до нього.

      – Треба було погоджуватися на надувну Джуді!

      – Нє-є-є. Вона була рудою. Не мій тип.

      – Що ж, я згоден з Суррендрою, – сказав Луїс. – День сьогоднішній вже точно не такий, як вчорашній.

      18

      Коли працівник фармацевтичної компанії «Апджон» так і не приїхав до десятої, Луїс махнув рукою і вирішив зателефонувати в реєстраційне бюро. Слухавку підняла місіс Степлтон, яка пообіцяла негайно надіслати копію всіх даних про Віктора Паскоу. Коли Луїс завершив розмову, працівник «Апджон» уже прибув. Він не запропонував жодних ліків, лише запитав, чи не хоче Луїс придбати зі знижкою сезонний квиток на ігри «Новоанглійських патріотів».[68]

      – Нє, – відповів Луїс.

      – Та я й не сподівався, що ви погодитеся, – похмуро СКАЧАТЬ