Кладовище домашніх тварин. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ жирну крапку в цій прес-конференції. Тепер Луїс сидів у своєму кабінеті (Стів Мастертон ще годину тому побіг додому, одразу після конференції – мабуть, щоб побачити себе у випуску вечірніх новин) і намагався зібрати докупи уламки розтрощеного дня. Та, мабуть, він просто прагнув хоч якось пояснити для себе те, що сталося, накинути на події тонкий серпанок повсякдення. Вони з Чарлтон гортали медичні картки «спецгрупи» – студентів, які вперто йшли крізь університетські роки попри свої фізичні вади. У «спецгрупі» було двадцять три діабетики, п’ятнадцять епілептиків, чотирнадцять часткових паралітиків і деякі інші: студенти з лейкемією, з м’язовою дистрофією, сліпі та глухонімі студенти та навіть один випадок серпоподібноклітинної анемії, з чим Луїс раніше не стикався.

      Мабуть, найспокійнішими за весь день були хвилини, коли Стів пішов додому. Тоді зайшла Чарлтон і приклеїла стікер на стіл Луїса. Там був напис: «Килим з Бенгора привезуть о дев’ятій ранку».

      – Килим? – здивувався він.

      – Але ж його треба замінити, – трохи зніяковіло відповіла медсестра. – Не лишати ж тут пляму, докторе.

      Звісно ж, ні. Луїс пішов до провізорської комори і прийняв «Тýнел».[52] Сусід по кімнаті з медичної школи називав його «Тунерс». «Нумо кататися на Тунервільському Трамваї,[53] Луїсе, – часто казав він. – А я поставлю щось із “Кріденс”[54]». Луїс частіше відхиляв пропозицію проїхатися до магічного Тунервіля, аніж приймав її. І це, мабуть, було на краще, адже його друга вигнали з університету після третього семестру, і Тунервільський Трамвай повіз його до В’єтнаму санітаром. Луїс часто уявляв, як його колишній сусід, обдовбаний у хлам, слухав там «Кріденсів» – «Бігти крізь джунглі».[55]

      Однак зараз йому точно була потрібна ця таблетка. Якщо він збирався дожити до кінця дня з цією жахливою рожевою плямою на килимі, вона була йому просто необхідна.

      Він уже добре розслабився, коли місіс Бейлінгс, медсестра нічної зміни, просунула голову в дверний отвір:

      – Докторе Крід, ваша дружина телефонує. На першій лінії.

      Луїс глянув на годинник і побачив, що вже майже пів на шосту: його робочий день завершився півтори години тому.

      – Добре, Ненсі, дякую.

      Він підняв слухавку й обрав першу лінію.

      – Привіт, люба. На моїх…

      – Луїсе, з тобою все гаразд?

      – Ага. Лади.

      – Я чула новини. Лу, мені так прикро, – вона змовкла на мить. – Я чула тебе по радіо, ти відповідав на якесь запитання. Звучало солідно.

      – Правда? Добре.

      – З тобою точно все гаразд?

      – Так, Рейчел. Усе добре.

      – Повертайся додому, – мовила вона.

      – Так, – відповів Луїс. Йому сподобалося слово «дім».

      15

      Вона зустріла його у дверях, і в Луїса відвисла щелепа. На ній був сітчастий бюстгальтер, який він так любив, напівпрозорі СКАЧАТЬ