Название: Кладовище домашніх тварин
Автор: Стівен Кінг
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Ужасы и Мистика
isbn: 978-966-14-9545-5,978-966-14-9548-6,978-966-14-9653-7
isbn:
Ближче до центру кладовища могили ставали все старішими; було дедалі складніше розшифровувати написи на надгробках, але ті, які ще вдавалося прочитати, все глибше занурювали в минуле. Тут лежала «ТРІКСІ. ВБИТА НА ТРАСІ 15 ВЕРИССНЯ 1968». Там же був уламок дошки, глибоко встромлений у землю. Постійні заморозки та відлиги дуже пошкодили його і скособочили, однак Луїс розібрав напис: «НА ПАМ’ЯТЬ ПРО МАРТУ, НАШУ КРОЛИЦЮ, ЯКА ПОМИРЛА 1 БЕРЕЗНЯ 1965». А в наступному ряду були «ПАТТОН (НАШ! НАЙКРАЩИЙ! ПЕС!)[21]», померлий 1958, та «ПОЛІНЕЗІЯ» (це, мабуть, папуга, якщо Луїс нічого не наплутав з лікарем Дулітлом[22]), яка востаннє пропищала своє «Поллі хоче крекер» у 1953-му. В наступних двох рядах годі було щось розібрати, а далі, все ще далеко від центру кладовища, трапився піщаник, на якому було незграбно викарбувано: «ХАННА НАЙКРАЩА У СВІТІ СОБАКА 1929–1939». Через м’якість піщаника напис не був тривким і поступово втрачав обриси. Однак Луїсу навіть складно було уявити, скільки ж годин якась дитина провела тут, шкрябаючи ці сім слів на камені. Його приголомшила міра вираження любові та горя; та таке навіть дорослі не завжди роблять для своїх батьків чи дітей, якщо ті помирають молодими!
– Гляньте, як давно це було! – мовив Луїс до Джада, котрий підійшов до нього.
Джад кивнув:
– Ходи сюди, Луїсе! Я щось тобі покажу.
Вони зайшли в третій від центру ряд. Концентричний візерунок, який видавався непомітним у зовнішніх рядах, тут постав у всій своїй геометричній чіткості. Джад зупинився перед маленьким шматочком сланцю, який упав на землю. Старий обережно став на коліна і встановив його на місце.
– Колись тут були слова, – розповів Джад. – Я сам їх викарбував, однак сьогодні від них нічого не зосталося. Тут я поховав свого першого цуцика. Спота. Він помер від старості в 1914-му, якраз коли ото почалася Велика Війна.
Вражений думкою, що це кладовище для тварин може бути значно старшим за людські цвинтарі, Луїс дійшов до центру і взявся розглядати написи. Їх неможливо було прочитати, та й багато з них уже зникли під землею. Трава повністю вкрила одну могилу, і, коли чоловік спробував відгорнути зелений килим, з надр землі долинуло тихе шарудіння – невдоволення його втручанням. Сліпі жуки кинулися навтікача з розчищеної ділянки. Раптом Луїсові стало зимно від думки: «Це ж як Бут-Хілл,[23] тільки для тварин! Ой, не подобається мені це».
– А коли все почалося?
– Ой Божечки, я то не знаю, – відповів Джад і сховав руки в кишені. – Коли Спот помер, це місце вже існувало. В ті часи в мене була купа друзів. Вони ж і помогли мені викопати могилу Спотові. А копати тут ой як тяжко – земелька кам’яниста, туга. Її складно гортати. Та я тоже їм помагав, – вів далі старий, показуючи вбік мозолистим пальцем: – Оно там, як не хиблю, лежить пес Піта Лавассера, а там – троє кошенят Елбіона СКАЧАТЬ
21
Пса було названо на честь Джорджа Сміта Паттона-молодшого (1885–1945), командувача Третьої армії США під час Другої світової війни. Його бойове прізвисько – Кров і Кишки. Німецький генерал-фельдмаршал Герд фон Рундштедт казав про нього: «Паттон. Він був вашим найкращим».
22
Головний персонаж серії дитячих книжок Г’ю Лофтінга. Відома книга Корнія Чуковського «Лікар Айболить», за словами самого автора, була багато в чому скопійована з повістей про лікаря Дулітла.
23
Загальна назва для будь-якого цвинтаря, притаманна Заходу США. У ХІХ столітті назва використовувалася для цвинтарів, де були поховані померлі насильницькою смертю.