Богиня і Консультант. Володимир Єшкілєв
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Богиня і Консультант - Володимир Єшкілєв страница 5
Название: Богиня і Консультант
Автор: Володимир Єшкілєв
Издательство: Фолио
Жанр: Современная зарубежная литература
isbn: 978-966-03-7457-7
isbn:
Боб загорнув реліквію у «халат», поклав між зошитами і засунув у понівечену шухляду.
– Яра вже ричить, – сказав він. – У нього сьогодні «пусковий день».
– У нас теж.
– Ні, братан, ти протупив. У нього це родове. Його ж папан на Байконурі полканом служив. Поки під зад не дали… Він тобі казав про це, нє? Це у них, як у «беркутів», коли йде зачистка об’єкту, захват і все таке. Трем і пруха нєдєцкая.
– Ясно.
– Хулі тобі ясно? – раптом наїжачився Боб. – Нічого тобі не ясно. Ти в нас тепер кар’єрний пацан, шо тобі може бути «ясно».
– У тебе загрьоб?
– Два загрьоби. Пішли до Яри, доцент.
Коли вони вже виходили з кабінету, Боб раптом перейшов на шепіт:
– Не ображайся, Міта-брате.
– Я не ображаюсь, Бобе. Проїхали.
– Ок. І про хрєновіну могильну нікому не говори.
– Я що, баклан?
– Ти не баклан, Міта-брате. Я так, шліфую тему.
– Ну-ну. Воно дороге? Золоте? Сто тисяч?
– Ти хімарь, Міто, – Боб легенько штовхнув Валерика в бік і засміявся. – Ти кончений хімаринусе, брате, кажу я тобі.
Вони вийшли на балкон якраз вчасно. Стендовий агрегат, удесяте перевірений Ярою, чекав лише на обмотування.
– Красавєц! – підтвердив Боб невисловлений захват усієї компанії.
– Ви де пропали? – спитав Яра, намотуючи на гільзу мотузку.
– Шукали. Бачиш, яка крута мотузка?
– Що в ній крутого?
– Вона шовкова, Яре-брате. Натуральна.
– Значить, міцна.
– Дуже міцна.
– Це добре. А то ця цинкова хєрня може розірвати гільзу.
– А може, музичку включимо? – запропонував Валерик.
– А може, ти по пиво підеш? – Яра не терпів попсових підходів до такої безкомпромісної чоловічої справи, як ракетобудування.
– Вже ніч, Яре-брате, де я тобі пива візьму?
– Тоді помовч, – Яра зробив паузу, відрізав зайвий шматок мотузки і додав: – Дивний ти сьогодні якийсь, братане. Задовбали тебе ті твої доценти… А тепер, пацани, відходьте.
Балкон був довгим. Валерик і Боб відійшли до найдальшого його кінця. Стендовий агрегат був тепер від них за чотири метри. Яра підпалив просотаний сіркою шнур і відстрибнув.
Вибуху Валерик не почув, лише різкий ріжучий біль у вухах і скронях. Спалаху майже не було. Він лише здивувався, як безгучно і важко падає розтрощене скло на дверях і вікнах. Стенд влетів до кімнати, наче снаряд. Якби він пролетів на півметра лівіше, то зніс би Ярі голову. Але головному конструкторові дісталося й без того: обличчя вкрилося кров’ю і сажею, волосся горіло. Боб кинувся до нього, руками почав збивати полум’я. Все навколо накрило важкою і смердючою хмарою. Валерик надихався отруйного диму й тому нечітко пам’ятав усе подальше. «Швидка», лікарня, батьки СКАЧАТЬ