Лев, Біла Відьма та шафа. Клайв Льюїс

Чтение книги онлайн.

      – Звичайно я вам пробачаю, – запевнила Люсі, щиро потиснувши йому руку. – Сподіваюсь, через мене ви не потрапите у халепу.

      – Прощавайте, донько Єви! – мовив наостанок фавн. – Я залишу собі носовичок? На згадку.

      – Звичайно! – вигукнула Люсі та, не зводячи очей з плями світла попереду, щодуху помчала до неї. Нарешті замість грубих гілок у себе на обличчі вона відчула м’яке хутро, а замість снігу під ногами заскрипіли дерев’яні дошки. І ось вона вже вистрибнула з шафи в ту саму маленьку кімнатку, з якої і почалися її великі пригоди. Хапаючи ротом повітря, вона щільно зачинила за собою дверцята шафи та озирнулася. За вікном і досі йшов дощ, а з переходу до неї долинали знайомі голоси.

      – Я тут, – вигукнула вона. – Я тут! Я повернулася, зі мною все гаразд!

      Розділ 3

      Едмунд і шафа

      Люсі стрімголов вибігла з порожньої кімнати і в коридорі одразу ж зіткнулася з іншими дітлахами.

      – Усе гаразд! – повторювала вона раз за разом. – Я повернулася, я вдома!

      – Про що ти там базікаєш, Люсі? – знизала плечима Сьюзан.

      – Як?! – здивувалася Люсі. – Ви що – мене навіть не шукали?

      – То, виходить, ти ховалася? – усміхнувся Пітер.

      – Бідна-бідна Лу! Вона десь ховалася, а ніхто цього й не помітив!

      – Якщо тобі так закортіло, аби тебе почали шукати, ховатися треба набагато довше!

      – Але ж мене не було не якихось п’ять хвилин, а довгі-довгі години! – дивувалася Люсі.

      Усі інші лише витріщилися одне на одного.

      – Ото дає! – Едмунд покрутив пальцем біля скроні. – Пришелепкувата, та й годі.

      – Ти про що, Лу? – спитав Пітер.

      – Як це, «про що»? – Люсі навіть образилась. – Одразу після сніданку я забралася до платтяної шафи і мене не було декілька годин! Там я куштувала чай, і зі мною трапилося таке-е-е…

      – Що за дурниці? – знов знизала плечима Сьюзан. – Ми вийшли з кімнати якусь хвилинку тому, а ти – майже одразу за нами.

      – Люсі каже не дурниці, – заступився за молодшу сестру Пітер, – вона вигадує, аби всіх потішити, чи не так, Лу?

      – А от і ні! Нічого я не вигадую! – затялася Люсі. – То не проста шафа, а чарівна! А в шафі – і ліс, і сніг, а в лісі – фавни, і Чаклунка, і навіть ціла країна! А зветься вона Нарнія! Ходімо-но, покажу вам!

      Уже не знаючи, що й думати, услід за збудженою Люсі всі повернулися до кімнати. Дівчинка вибігла вперед та розчахнула двері шафи.

      – Ось! Самі подивіться!

      – Ото дурненька! – похитала головою Сьюзан, зазирнувши у шафу та посунувши убік хутряні пальта. – Звичайна собі шафа. Дивись-но – ось її задня стінка.

      Усі по черзі разом із Люсі зазирнули усередину, розсуваючи руками збірки хутра, щоб упевнитись, що то звичайнісінька собі шафа. У ній не було ані лісу, ані снігу, тільки дерев’яні СКАЧАТЬ