Чотири сезони (збірник). Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

      – Законом дозволено зробити чоловікові чи дружині разовий подарунок, – пояснив Енді. – На суму до шістдесяти тисяч доларів.

      Гедлі вирячився на Енді так, наче його сокирою рубонули.

      – Та нє, не може буть, – протягнув він. – Без податків?

      – Без податків, – підтвердив Енді. – Податкова й цента не зачепить.

      – А звідки ти таке знаєш?

      – Байроне, він був банкіром, – втрутився Тім Янґблад. – Може, він щось і…

      – Заткни хавальник, Форель, – кинув Гедлі, навіть не глянувши на Тіма. Той почервонів і замовк. Через товсті губи й вибалушені очі деякі охоронці прозивали його Фореллю. Гедлі не зводив очей з Енді. – Ти той хитрозадий банкір, який свою жінку підстрелив. Чого це я маю довіряти хитрозадому банкіру? Щоб я сам загримів сюди й тягав каменюки поряд із тобою? А ти був би й не проти, правда ж?

      – Якби вас посадили за ухиляння від сплати податків, – тихо промовив Енді, – ви потрапили б у федеральну в’язницю, а не в Шоушенк. Але цього не буде. Подарунок чоловікові чи дружині, що не обкладається податком, – цілком законна лазівка. Я таких зробив дюжини… хоча ні, сотні. Вони переважно для тих людей, які хочуть передати комусь малий бізнес чи яким випадає одноразове щастя. Таке, як вам.

      – Я думаю, ти брешеш, – сказав Гедлі. Але насправді він так не вважав. Це було помітно. У ньому зароджувалось якесь почуття, і від цього на його видовжену бридку мармизу й на той неандертальський засмаглий лоб наповзло щось гротескне. Майже непристойне почуття відбилося в рисах Байрона Гедлі. То була надія.

      – Ні, я не брешу. Але вірити мені на слово ви не зобов’язані. Найміть адвоката…

      – Ці виродки – розбійники з великої дороги, вони тебе й у машині «швидкої» після інфаркту дістануть! – викрикнув Гедлі.

      На це Енді тільки плечима знизав.

      – То підіть у податкову. Там вам скажуть те саме, тільки безкоштовно. Насправді я не повинен був вам цього казати. Ви мали б самі про все розвідати.

      – Ану заглухни. Якийсь хитрозадий банкір, убивця своєї жінки, не вказуватиме мені, де собака порився.

      – Оформити для вас подарунок повинен адвокат із питань податків чи банкір. І за це доведеться щось заплатити, – пояснив Енді. – Або… якщо вас це зацікавить, можу я – майже безплатно. За три пива для моїх колег…

      – Колег, значить. – І Мерт хрипко заіржав. А ще ляснув себе по коліні. Любив старий Мерт по колінах ляскати. Сподіваюсь, він сконав од раку кишок у тій частині світу, де станом на сьогодні ще не винайшли морфіну. – Колег, як мило. Колеги! Нема в тебе ніяких…

      – Заткни свій дурний капкан, – прогарчав Гедлі, і Мерт замовк.

      Гедлі знову перевів погляд на Енді.

      – Що ти там казав?

      – Я сказав, що попрошу за роботу лише три пляшки пива для товаришів, бо це справедливо. Я думаю, чоловік почувається більше чоловіком, працюючи на свіжому повітрі влітку, коли може перехилити пляшчину СКАЧАТЬ