Не опускаючи очей…. Вадим Крищенко

Чтение книги онлайн.

      Відпустіть хоч на тиждень, турботи,

      До полів, в глухомань, до села,

      Щоби скинув, зумів побороти

      Втому ту, що на душу лягла.

      Щоб забулись столичні суєти,

      Суперечки, де чорні роти,

      Бо вразливі до кривди поети

      Мають трішки й себе берегти.

      Відпусти мене, місто, хоч трохи

      Наодинці з собою побуть…

      В протиріччях крутої епохи

      Як збагнути нам істини суть?

      Може, це непосильна задача?..

      Захотілось спинитись на мить

      І усе, що відчув, що побачив,

      В сповідальний рядок перелить.

      І, забравши звук неба з собою,

      Дзвін полів, що колосять жита,

      Знов вернутись до вічного бою,

      У тривожні окопи життя.

      Народився в квітні —

      Від зими утік…

      Вогники привітні

      Сіяв чарівник.

      Посміхнувся мамі

      Краплею роси…

      На живій мембрані

      Рідні голоси.

      Посміхнувся тату

      Квіткою згори,

      А квіток багато —

      В очі забери.

      Молоденький квітень

      З листяних обнов

      Навпростець до літа

      По траві пішов.

      І світи блакитні

      Прагли до тепла…

      Народився в квітні —

      Першого числа.

      Усі мовчіть – щось мати каже,

      Цвітуть притишено слова.

      Вони із веселкових вражень,

      З любові, що в душі жива.

      Зійшлися діти всі до хати,

      Де хліб, як доля, на столі…

      Усі мовчіть: говорить мати

      Вустами неба і землі.

      Ні манікюрів, ні начосів

      Не звідали жінки села.

      Ходили по городі босі,

      Щодня схилялись до зела.

      На шиї хрестик, ніби дзенька,

      В трудах потріскана рука.

      Жіноцтва вік у вас куценький —

      Од двадцяти до сорока.

      Не поміняла вас епоха —

      Вставай до праці на зорі.

      Вам не полегшало нітрохи —

      Усе ті ж клопоти старі.

      Ой, під очима кола темні,

      Сльоза гіркава – то не гріх.

      В пекучій од турбот пательні

      Розплавились шматочки втіх.

      І чим я можу вас утішить?

      Де віднайти ласкавих слів?

      Не стала доленька добріша

      До вас, мадонни хуторів.

      Граблі, сапа, бур’ян як хаща,

      Землі весняні лемеші…

      Коли життя вже стане краще,

      Сяйне СКАЧАТЬ