Аліса в Задзеркаллі. Льюїс Керролл
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Аліса в Задзеркаллі - Льюїс Керролл страница 8
Название: Аліса в Задзеркаллі
Автор: Льюїс Керролл
Издательство: Фолио
Жанр: Сказки
isbn: 978-966-03-4751-9
isbn:
З цими словами Аліса трохи знічено подивилася на справжню Королеву, але її співбесідниця тільки приязно посміхнулася та сказала:
– Це легко влаштувати. Ти можеш бути Пішаком Білої Королеви, якщо хочеш, бо Лілі ще занадто мала, щоб грати. Зараз ти починаєш із Другого Квадрата, а коли дійдеш до Восьмого – станеш Королевою…
Саме цієї миті вони чомусь почали бігти.
Аліса так ніколи й не змогла зрозуміти, обмірковуючи все це пізніше, чого ж вони зірвалися з місця: все, що вона пам’ятала, так це те, що вони бігли рука об руку, й Королева мчала так швидко, що Аліса ледве спромагалася не відставати. Але Королева однаково продовжувала скрикувати: «Хутчіш! Хутчіш!», проте Аліса відчувала, що вже НЕ МОЖЕ бігти швидше, хоч у неї й не вистачало сил про це сказати.
Найбільше дивувало те, що дерева й інші речі довкола них взагалі не змінювали своїх місць: як би швидко вони не гнали, нічого не проминало повз. «Цікаво, чи всі ці речі рухаються разом з нами?» – подумала бідолашна спантеличена Аліса. Королева ніби прочитала її думки, бо прокричала:
– Хутчіш! Не намагайся говорити!
Не те щоб в Аліси було на думці ГОВОРИТИ. Вона почувалася так, ніби не зможе говорити вже ніколи, – так сильно вона засапалася. Але Королева все одно кричала: «Хутчіш! Хутчіш!» – і тягла її вперед.
– Ми вже хоч наближаємося? – спромоглася видихнути Аліса.
– Наближаємося! – повторила Королева. – Та ми пробігли повз іще десять хвилин тому! Хутчіш!
І вони якийсь час бігли мовчки, тільки вітер свистів в Алісиних вухах, як їй здавалося, трохи не здуваючи волосся з її голови.
– Зараз! Зараз! – кричала Королева. – Хутчіш! Хутчіш!
І вони помчали так стрімко, що зрештою почало здаватися, ніби вони несуться крізь повітря, ледве торкаючи ногами землю, аж поки раптом, у ту мить, коли дівчинка вже майже позбулася сил, вони зупинилися, й Аліса виявила, що сидить на землі, засапана та очманіла.
Королева прихилила її до дерева і сказала турботливим тоном:
– Тепер можеш трохи відпочити.
Аліса роззирнулася довкіл, чимало здивована:
– Ой, здається, ми весь час так і були під цим деревом! Усе так само, як і раніше!
– Звісно, так само, – сказала Королева, – а як би воно мало бути?
– Ну в НАШИХ краях, – пояснила Аліса, все ще трохи сапаючи, – ти зазвичай потрапляєш у якесь інше місце… якщо швидко біжиш протягом довгого часу, як ми й робили.
– Які повільні у вас краї! – здивувалася Королева. – Що ж, ТУТ, як бачиш, ТОБІ доводиться бігти з усієї сили, щоб тільки залишитися на місці. Якщо ж ти хочеш потрапити СКАЧАТЬ