Володар Мух. Вільям Ґолдинґ

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ голі стовбури, що підпирали темне склепіння, змінилися ясно-сірими стовбурами і перистими кронами пальм. За ними відкривалося мерехтливе море, лунали голоси. Ральф стояв коло звалища пальмового молодняка та листя – грубого куреня, поверненого входом до лаґуни, який, здавалося, щохвилини міг упасти. Він не помічав Джека, навіть коли той озвався:

      – Маєш трохи води?

      Ральф підвів очі і насупив брови над плетивом листя. Він не бачив Джека, хоч і дивився на нього.

      – Я питаю, чи маєш трохи води? Хочеться пити.

      Ральф відірвався від куреня і з подивом помітив Джека.

      – А, здоров. Води? Там, під деревом. Мабуть, ще залишилася.

      В тіні стояли шкаралупи кокосових горіхів. Джек узяв одну з чистою водою і випив. Вода стікала йому на підборіддя, шию, груди. Напившись, голосно віддихався.

      – Дуже хотілося пити.

      З куреня почувся Саймонів голос:

      – Вище, вище.

      Ральф повернувся до куреня і підняв палицю, що тримала всю листяну покрівлю.

      Листя розсунулося. У дірі з’явилося засмучене Саймонове обличчя.

      – Пробач.

      Ральф незадоволено оглядав руїну.

      – Ніяк не виходить.

      Він кинувся на землю коло Джекових ніг. Саймон усе так само виглядав крізь діру в курені. Уже лежачи, Ральф пояснював:

      – Працюємо цілими днями. І подивися! Два курені стояли, хоч і нерівно. А цей розвалився.

      – А вони порозбігалися. Пам’ятаєш збори? Як усі поривалися працювати, доки не зведемо куренів?

      – Крім мене і моїх мисливців…

      – Крім мисливців. Ну, а малюки… – Він махнув рукою в пошуках слова.

      – Вони безнадійні. Та й старші не кращі. Ти бачиш? Цілий день працювали тільки ми з Саймоном. Більше ніхто. Всі десь купаються, їдять, граються.

      Саймон обережно вистромив голову.

      – Ти – ватажок. Заклич їх до порядку.

      Ральф лежав горілиць і дивився на небо та пальми.

      – Збори, як ми любимо збори! Щодня. Двічі на день. Весь час мелемо язиками. – Він зіперся на лікоть. – Слово честі, досить зараз просурмити в ріг, і всі збіжаться. Знаєш, усі зразу так споважніють, а хтось запропонує побудувати літак, чи підводний човен, чи телевізор. Після зборів п’ять хвилин попрацюють, потім розбредуться хто куди чи підуть на полювання.

      Джек спаленів:

      – Нам треба м’яса.

      – Ну, поки що його нема. А курені нам потрібні. Крім того, всі твої мисливці повернулися години зо дві тому. Плавають собі.

      – Я пішов сам, – пояснив Джек. – Я відпустив їх. А сам мусив…

      Він намагався якось висловити прагнення наздогнати, вбити, яке нуртувало в ньому.

      – Я пішов сам. Я думав, що сам…

      Знову в очах його майнуло безумство.

СКАЧАТЬ