Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей. Антін Мухарський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ українізація“ створено за усіма законами компілятивного жанру епохи постмодерну. Будь-яке звинувачення авторів у розпалюванні міжнаціональної та міжконфесійної ворожнечі, фашизмі, расизмі, гомофобії є неприпустимим і свідчить про нестачу інтелекту та освіти, розумову обмеженість та тупість у адептів подібних звинувачень. Перегляд цього проекту не рекомендовано людям, схильним до екстремізму, тероризму, побутового насильства, людям із нестійкою психікою, синдромом совкового дебілізму та проявами політичної шизофренії, дітям до 18 років, вагітним жінкам. Заборонено перегляд проекту людям БЕЗ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ! Всіх вищезазначених осіб просимо покинути залу до початку дії. Ваша присутність у залі свідчить про вашу згоду з усіма наведеними правилами. Жодні претензії не приймаються. Бажаємо вам приємного перегляду та прослуховування».

      Далі у запису хору й оркестру лунає вступна композиція:

      Вставай, країно рідная, вставай на смертний бой

      З комуно-шовіністами, з імперською ордой!

      Хай мова благородная з усіх усюд луна,

      Іде війна народная, культурная війна.

      Москви лихі запроданці не сміють нас повчать,

      Як нам творить історію, як думать, як співать!

      Хай мова благородная з усіх усюд луна,

      Іде війна народная, культурная війна.

      Хай згинуть усі сволочі, злочинці всіх мастей,

      Гнобителі-душителі українських ідей!

      Хай мова благородная з усіх усюд луна,

      Іде війна народная, культурная війна.

* * *

      4 липня 2012 року

      – Ти куда собрался? – дружина захопила мене зненацька в гардеробній кімнаті.

      – Під Український дім. Там люди гуртуються проти мовного закону Ківалова – Колесніченка…

      – Ти нікуда нє поєдєшь. Уже пєрвий час ночі. Завтра с утра дєтєй надо отвєзті в садік, потому что водітєль попросіл отгул…

      – Анжело, я поїду.

      – Будь ти проклятий со своєй рєволюцієй! Дебіл!

      Останнім часом у нас з дружиною все пішло шкереберть. Це сталося після того, як у моєму житті з’явився професор антропології Орест Лютий – дуже схожий на мене чоловік середніх років, у гуцульській крисані та окулярах. Вдягнений у незмінну білу сорочку з краваткою-метеликом, німецькі військові галіфе з підтяжками та міцні, начищені до блиску чоботи.

      – Проклятий «націонал-фашист»! – звично репетує дружина. – Што про тебя люді подумают, что ти сошьол с ума на старості лєт?

      – Мені не цікаво, що про мене подумають люди. Хай вони переймаються тим, що про них подумаю я, – закінчую зашнуровувати доктори «Мартінси», вдягаю чорну болоньєву куртку із вишитим черепом та логотипом Союзу Вольних Художників, – а особливо ті, про яких ти так турбуєшся. Всі ці Табачнікі-Нєдєльскіє, Вольнови-Окунскіє, Насті Рибчинські та Олі Сумські, з якими ти у Фейсбуці переписуєшся, всі ці Захарчєнкі, Азарови і Пшонки, на яких ти працюєш. Вся ця гламурна, безталанна ригіанальна наволоч.

      – Ця СКАЧАТЬ