Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…. Володимир Яворівський
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде… - Володимир Яворівський страница 5

СКАЧАТЬ за тебе тижнями на лютім морозі.

      Спала стоячи між людьми або в засніжених наметах.

      Невтомно просила за тебе свого Сина.

      Тримала над головами повсталих українців свій омофор.

      Оберігала тебе від бруду і скверни…

      Ото ж я й питаю тебе: а якби ти виконав усе те, що наобіцяв своїм співвітчизникам під час повстання, – якою була б Україна, Павле?

      Якою?

      Себе запитай.

      Він, стрепенувшись від напівсну, не міг збагнути, яка саме Покрова, з якої ікони, заговорила до нього? Камін у цей час м’яко спалахнув. Кинув бузкові відблиски на лики святих. Лежачи на дивані, Павло знизу подивився на них, і йому здалося, що говорить саме його, явленая, Покрова, Оранта, повільно ворушачи устами й тримаючи напереваги великий вишитий рушник.

      «Мара якась!» – зіскочив зі слизького, ніби змащеного олією, шкіряного дивану. Всівся у глибокий, пахкий фотель, котрий завжди, коли в нього сідали, якось полегшено зітхав, як кінь після довгої дороги. Цього разу Павло не почув звичного звуку. І не звернув на це уваги.

      Перевтома.

      Нерви.

      Безсоння.

      Відчував, як якось ніби змалів і тілом, і душею, інстинктивно підтягнув коліна до грудей. Хотілося закурити, хоч давно покинув і з тих пір не кортіло. Та й сигарет у кабінеті не було.

      – Що я ще мала вчинити, Павле, щоб ти виконав усе наобіцяне довірливим людям вашої землі?

      Що?

      Ви, українці, хочете, щоб ми із Сином все зробили для вас і готове подарували?

      І чи скористалися б цим, вже готовим, ви?

      Не знаю…

      Він зобов’язав мене охороняти Україну в час вашого постання. І тому не пролилося ні крапелиночки вашої крові.

      Ми із Сином вивели на майдани і вулиці міст віруючих і невіруючих, всадовили тебе на престол, повіривши у щирість твоєю любові до України.

      Хоча знали, що ти часто лукавив, що ти – лінивий і заздрий до чужої слави та успішності. Що ти безвольний і занадто помисливий.

      Знали, що ти покинув у рідному селі жінку з твоєю дочкою.

      Знали, чому ти одружився саме на Ксені – дочці генерала.

      Знали, що ти себелюб і лицедій.

      Знали, що ти не лише нерішучий, а й боязливий.

      Але тоді таке робилося з Україною, так гордо вився до неба, до Бога її вільнолюбний дух, її бажання вискочити з довготривалого рабства, що навіть ми з Сином повірили в тебе. Мабуть, і у твоїй душі тоді зав’язувалася віра, що будеш здатен повести український люд до свободи, справедливості та благополуччя.

      Ми з Сином дали тобі шанс! Ми вчинили все, що від нас залежало. Решта – за тобою.

      Як ти скористався цим, Павле?

      Що, ну скажи – що ти зробив із того, що обіцяв?

      Мовчиш.

      І чекаєш ще однієї незаслуженої перемоги?

      Ти ще не розумієш, що накоїв!

      І СКАЧАТЬ