Автомобіль із Пекарської. Андрій Кокотюха

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ дистанції між людьми лише на підставі походження, що Кошового спершу забавляло, проте з часом починало дратувати.

      – Коли вже не можемо поговорити тут, то ліпше вже піти в цукерню на Академічній, – зауважив він.

      – Та де, пане Кошовий! – відмахнувся Шацький. – Всюди в таких закладах треба резервувати столик. І саме в обідню пору це зробити неможливо. Тут говорити невигідно, бо ходитимуть клієнти й заважатимуть. Простіше закрити контору на якусь годину. До того ж у «Монополі» ще не дуже багато народу, можемо зайняти зручне місце й побалакати, не привертаючи увагу.

      – Ви інтригуєте, Шацький. Говорите так, ніби ми маємо від когось ховатися.

      – Хтозна, – Йозеф зробив загадкові очі. – Ходіть, ходіть, пане Кошовий. Розкажу щось цікаве, не пошкодуєте. Вже ввольте старого колєгу.

      – Ви ж ніколи не говорите годину. Для вас це мало.

      – Цього разу більше часу, ніж пообіцяв, не заберу. Слово Шацького.

      Витягнувши з жилетної кишені годинника на ланцюжку, Клим клацнув кришкою, глянув на циферблат, зітхнувши.

      – Слово Шацького – тверда криця. Нема аргументів проти. Ведіть, коли вже тут. – І, підводячись, додав: – Усе одно ж не відчепитеся.

      Розділ третій

      Про що не напишуть у газетах

      Не помилився Шацький – о цій порі постійні відвідувачі «Монополю» ще не стеклися.

      Тютюновий дим Кошового не дратував, бо сам бавився цим зіллям. Щоправда, віддаючи перевагу кубинським сигарам, які міг останнім часом собі дозволити. Проте визнав: коли в «Монополі» не так димно, тут навіть затишно та якось по-домашньому.

      Кивком привітавшись із кількома знайомими з числа постійних клієнтів «Штефка й партнерів», Клим рушив через зал до кутнього столика. Шацький сунув у його фарватері, почуваючись тут так само вільно, як усюди у Львові, окрім відвертих «дір» – так називали містяни кнайпи, де зазвичай збиралися ті, кого життя викинуло на дно. Сівши один навпроти одного, вони дочекалися кельнера, замовили каву з булочками, і поки несли, Кошовий почав:

      – Відразу до справ давайте, Шацький. Вам же щось від мене потрібно у зв’язку з тим убивством в автомобілі.

      Йозеф так енергійно замотав головою, що, здавалося, ще трохи – і вона відірветься від шиї.

      – Та ніц мені від вас не треба, пане Кошовий! Особисто мені – нічого! Хотів би трошки розказати вам про стосунки між відомим нам обом паном Сілезьким та панною Агнешкою.

      Віко мимоволі смикнулося.

      Торкнувшись його пучкою вказівного пальця, Клим подався вперед, налігши грудьми на край столу:

      – Як? Густав Сілезький і…

      – …донька нафтовика, – завершив фразу Шацький, при цьому з поважним виглядом відкинувшись на спинку стільця й переплівши руки на грудях, явно задоволений ефектом. – Вони мали таємний зв’язок. Інтимний.

      – Ви говорите про це так СКАЧАТЬ