Настане день, закінчиться війна…. Петро Лущик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вулиці не говорила Теодорові нічого. Це зрозуміла і дівчина.

      – То ви заблудилися? – Їй стало весело.

      Вона одразу, якось миттєво, змінилася, страх покинув її. Дівчина сміливо взяла Теодора під руку і насмішливо сказала:

      – Що ж, пішли, мій сміливий драгуне!

      До вулиці Панської дійсно було недалеко, можна добратися за п’ять хвилин, але вони йшли повільно, не спішачи. Дорогою Теодор дізнався, що звати чарівну незнайомку Стасею і їй «уже дев’ятнадцять років».

      – А хто це був за пан, з ким я зіткнувся? – запитав Теодор.

      На це запитання Стася не відповіла, лише послабила руку. Теодор відчув це і зрозумів, що відповідати на нього дівчині не хочеться. Він хотів уже вибачитися, але Стася випередила його.

      – Це був Генрік Владимирський, подаючий надії скрипаль, – сказала вона.

      – Це ваш… наречений? – поцікавився Засмужний.

      – Так хочуть мої батьки, – була відповідь.

      Зрозумівши, що ця тема для дівчини болюча, Теодор вирішив до неї не повертатися.

      На них звертали увагу. Високий красивий драгун і тендітна юна панянка були чудовою парою. Деякі зустрічні поважно кланялися і віталися. Теодор, що вперше був не лише на цій вулиці, але й у Львові взагалі, особливо у цьому районі, розумів, що це вітаються з його супутницею, яка тут жила.

      А ось і її будинок. Стася повернула у провулок і зупинилася біля великих дубових дверей. Теодор хотів було відкланятися, але дівчина зупинила його.

      – Я прошу вас зайти, Теодоре, – сказала вона. – Я хочу познайомити вас з моїми батьками і розповісти про ваш героїчний вчинок.

      Засмужний спробував заперечити і відмовитися від такої сумнівної честі, але було пізно. Стася відчинила двері, й обоє опинилися у великій прихожій.

      Теодор вперше був у міській квартирі, тим більше, що тут жили небідні люди. Це він зрозумів з багатого одягу на вішалці, дзеркал і білої скульптури якогось юнака у кутку.

      Зі сходів до них спускалася літня жінка.

      – Стасю, що сталося? – сплеснула вона руками. – Чому ти так рано? Де Генрік? І хто цей молодий чоловік?

      – Мамо, не хвилюйся, зі мною вже все гаразд, – заспокоїла її дочка.

      – Вже гаразд? – перепитала мати. – А що було негаразд?

      – На мене напали хулігани.

      Почувши такі слова, пані однією рукою схопилася за голову, а другою за перила.

      – Мамо, не переживай. – підбігла до неї Стася. – Кажу ж, все гаразд. Мене врятував пан Теодор.

      Дівчина кинула поглядом на драгуна, від чого він почервонів.

      – А Генрік? – запитала мати.

      – О Генрік! Він втік перший.

      Мати випросталася, критично оглянула дочку, потім владним голосом покликала:

      – Аґнежко!

      Одразу ж з бокових дверей з’явилася покоївка.

      – Скажи панові адвокату, що я його прошу спуститися сюди.

      – Так, пані!

      Покоївка побігла виконувати наказ, а мати СКАЧАТЬ