Груші в тісті. Юрий Винничук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ філологинь з’ява такого ніжного лірика була як манна небесна на нашому загумінку. Адже Франківськ тоді рідко навідували відомі особи. До того ж Вінграновський належав до ВИБРАНИХ поетів, його вірші красувалися в дівочих альбомах, оздоблені квіточками, віночками, метеликами та іншими дурничками. Зрештою, і для мене поезія Вінграновського була дуже близькою, багато віршів я знав напам’ять і не раз дівчата записували ті вірші з моєї пам’яті та одна в одної, на очі не бачивши книжки.

      Вони враз обступили мене і почали просити, аби я влаштував їм зустріч з поетом. Я задля поважності пом’явся, але не дав себе довго просити, і ми домовились, що завтра в суботу прийдемо до них у гуртожиток.

      – Між іншим завтра в нас забава, – повідомив я Славка, коли після заліку ми вийшли з інституту. – Зустріч з Миколою Вінграновським.

      – Справді? Він що – сюди приїхав?

      – Звичайно. Він тут і розмовляє зараз зі мною.

      Славко злегенька отетерів і, щоб довго його не мордувати, я припечатав:

      – Ти будеш Вінграновським.

      – Е! Ми так не домовлялися!

      – А ти бачив, які в нас дівчатка? Вони за Вінграновським просто вмлівають. Готові у вогонь і в воду! Ти хочеш зіпсувати їм свято? Ти тільки задумайся, що вони бачать у цьому зачуханому Франківську? А їм же так хочеться причаститися чогось високого!

      – Перестань! Я що – клоун?

      – І не забувай, що минули Великодні свята – закуски буде повно. Ти їв гуцульську кулешу?

      Славко м’якнув на очах.

      – Але в мене вимова зовсім не київська, – долали його сумніви.

      – Дурниці. Маєш цілий день для вправляння. Я ж не прошу тебе зіграти роль Павла Ребра чи Григорія Петрука-Попика. Ти тільки подумай – цілий вечір ти будеш Миколою Вінграновським! Кожне твоє слово буде на вагу золота. Будь-яка панна вмре від щастя за один твій поцілунок.

      – Я не знаю його віршів напам’ять.

      Вочевидь це вже був останній і далеко не найважливіший аргумент.

      – Ну й дурниці. Не так багато поетів здатні читати свої вірші з пам’яті. Зате ти знаєш напам’ять свої вірші. От їх ти в основному й будеш читати.

      – Свої вірші?

      – Власне! У вас багато спільного. У тебе, правда, більше сюрреалістичних образів, але це нічого. Пізній Вінграновський буде у нас сюрреалістом.

      Щоби остаточно зламати усі Славкові вагання, я поволік його до пивбару в центрі міста. Там було тлумно і гамірно, черга за пивом вибігала своїм хвостом на вулицю. Я пройшовся вздовж черги і побачив журналіста і перекладача Романа Гнатишина, який саме недавно повернувся з Харкова назад до Франківська і працював у редакції обласної газети «Прикарпатська правда». Ромко взяв нам пиво, і я розповів йому про наші плани на завтра.

      – Може б, і ти пішов з нами? Підстрахуєш, – запропонував я.

      – А дівчат багато буде? – спитав Ромко.

      – Тьма! І причому різні.

      – Ну, я не звик дурно хліб їсти. А що, як я СКАЧАТЬ