Панна квітів. Валерій Шевчук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ звив на плечі у Зими чорне гніздо.

      – Не підпускай її до себе! – сказав Чорний Птах з

      гнізда, – Жени її геть і царюй у білому світі сама. Запам'ятай: краса – це сила!

      По тій мові засміявся голосно і замахав погрозливо крильми.

      Зеленокоса вдруге схилилась у поклоні, навіть рукою землі торкнулася – проросла відразу у тому місці квітка.

      – Доброго дня, люба сестро, – не так сказала, як проспівала вона, – Глянь на мене, це я прийшла, твоя наступниця!

      – Прийшла, то й підеш! – грубо відповіла Зима, – У квітні прийдеш, під кінець місяця.

      – Але мені мало часу залишиться, – сказала несміливо Весна.

      – Переживеш! – так само грубо відказала Зима.

      Подивилася на неї Зеленокоса й побачила, що спересердя в Білокосої кілька зморшок з'явилося на рівному чолі. І очі її не світилися м'яко й ніжно, як завжди.

      – Хіба не втомилася ти, сестро? – спитала тихо Весна, – Хіба не вабить тебе прийти у Білу залу й заснути, щоб краси й молодечого духу набратися?

      – Не набридай мені! – сказала пихато Зима, – Хіба не бачиш: царюю я!

      Здалося Весні, що то не сестра сказала ті грубі й непоштиві слова, а каркнув їх Чорний Птах, котрий оселився в її серці. Тому пожаліла Весна Білокосу, повернулася й пішла додому, гублячи по дорозі зелені сльози. І проростали з тих сліз квіти-трави, але відразу ж вмирали, адже дули в Зеленокосої за спиною у крижані труби хлопці Холодні Вітри і сміявся, каркав, давився сміхом Чорний Птах, котрий звив гніздо на плечі в Білокосої.

      Вбігла Весна в Голубу залу, присіла біля сонної сестри з синім волоссям і заплакала гірко.

      – Сестро моя, сестронько! – сказала вона, – Спиш і не

      бачиш, яка біда причинилася. Встань, порадьмося, що ж

      робити.

      Але не прокинулася Синьокоса, бо не пора їй була. Тому не заходила Весна й до Золотокосої, а повернулася до себе, сіла на зеленому ослінці і підперла щоку долонею.

      Незабаром і сестра Синьокоса прокинулася. Витягла люстерко й побачила: заспана ще й непрочумана. Тоді взяла гребінку й почала неквапно розчісуватися.

      А сестра Зеленокоса втретє кланялася Зимі:

      – Добрий день, люба моя сестро. Може, хоч тепер пустиш мене на трон?

      Але Білокоса вже не дві зморшки мала, а десять і таки не захотіла розхмурити чола.

      – Іди геть! – сказала Зима, – Наприкінці травня прийдеш!

      Похитала сумно головою Весна, і зелені сльози покотилися їй на щоки.

      – На лихе діло йдеш, сестро! В кінці травня вже Літо має прийти.

      – Хай приходить, – байдуже відказала Зима, а може, Птах оце повів, – Прийде і піде!

      Тоді впала Зеленокоса на коліна й обійняла сестрі ноги.

      – Сестро, – заридала вона, – Дивися, зело не розпустилося і земля гола стоїть! Прожени Чорного Птаха, не руйнуй світу і себе!

      – Я царювати знамірилася! – каркнула голосом Птаха СКАЧАТЬ