Синдром зародка. Ані Лібро

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Боявся, що не відкриєте. Візьміть. Це вам. Моя улюблена фіалка. Я назвав її «Єлизавета». Це дивовижний сорт. Він не боїться протягів і стійкий до посухи. Фіалки дуже примхливі… – він посміхнувся і простягнув Лізі горщик.

      Ось дивак! Пів на першу ночі, а він фіалки дарує.

      – Дякую, – на мить ошелешена, вона, нарешті, здогадалася посміхнутися, але тут же повчальним тоном додала. – Не втрачайте більше ключів в темних коридорах, бо вам доведеться перетворюватися на світляка. Добраніч.

      – На добраніч, Ліза. Ви смілива… – згадавши кухонний ніж, додав він і посміхнувся.

      «Смілива» сусідка трохи постояла з другої сторони закритої двері і відчула, як у її мозку зовсім трохи, на якихось пару міліметрів, щось зрушилося. Ніби в стрункість міркувань про шуканий чоловічий об'єкт втрутилося мимовільне відчуття нелогічності.

      «Все-таки дивні істоти ці чоловіки. У них безумовно щось є!» – подумала вона і пішла спати.

* * *

      Наступного дня Ліза прокинулася від дивного відчуття. З самого початку, як тільки відкрила очі.

      Їй наснилися вірші. Так ясно і виразно збудовані в катрени римовані рядки. Подруга скочила з ліжка і поспіхом записала їх на телефонному рахунку, що валявся на столику в коридорі. А раптом щось варте?

      Вона складала вірші з дитинства. Незліченна кількість маленьких і великих «шедеврів», спішно написаних на клаптиках газет і аркушиках із закрученими краями, губилася серед старих паперів, квитанцій та книг. Згодом ці шедеври здавалися в макулатуру і безслідно зникали разом з далекими рожевими миттєвостями творчості, коли вдавалося літати уві сні і говорити направо і наліво всілякі дурниці. Потім, за звичкою, студентка філфаку пописувала вірші в інституті. Вони були наївними і наслідувальними, не витримували ніякої літературної критики, але приємно гріли її марнославство, відносячи Лізу до неординарних ліричних натур.

      Ставши дружиною і матір'ю, подруга закинула подалі поетичні вправи. Так і не знайшовши захоплених шанувальників і переконавшись у своїй бездарності, вона залишила творчість геніям і зайнялася земними турботами про вирощування потомства.

      Але, чи то сонечко світило сьогодні інакше, чи то літо, нарешті, вичерпалося, і тіні на стелі намалювали якусь неймовірну картину. Щось таємниче і чарівне разом з поетичними формами золотими нитками звисало зверху і заплутувало її, немов лялечку, в кокон особливих, чарівних емоцій. Як у дитинстві напередодні Дня народження, коли в очікуванні гостей і подарунків ти занурюєшся в передчуття щастя. Переживаєш, щохвилини бігаєш на кухню, щоб перевірити, як там все кипить і піниться, поширюючи по дому багатообіцяючі аромати свята та гарного настрою.

      Запах дитинства, ванілі, шоколаду… і таємниці…

      Дивно, день народження у неї тільки через два місяці.

      На тумбочці біля ліжка стояла фіалка. Гарний знак.

      «Доброго ранку, мила квітка…» – радісно подумала Ліза. І заплющила очі від задоволення, згадавши бідного дивака, який загубив у коридорі СКАЧАТЬ