Шухлядні краєвиди. Емма Андієвська

Чтение книги онлайн.

      Із автомата – у каварні – джаз.

      Крізь – соломинку – дві школярки – джус.

      В кутку – друзяки – підлітки – маджонґ.

      Кінь – зі стіни, – мальований, – ірже,

      Сідаючи – на стільчик – волохатий —

      Під дубом, за яким – томатом – хутір, —

      Й дідусь – з ковінькою, що – око – хитро,

      Чи – кіт, – не впавши, – верхом – по штахету.

      Трави – зелене – мерехтить – волосся,

      Де – вдосвіта – хмарина – пролилася.

      В бік парку – віддаляється – фальцет.

      Спідниця тітки – гнізда – горобців. —

      Галака – світ, вибулькує, – лящить,

      Викрешуючи – за΄мки – із ніщот.

      Усесвітів – пласкі – акордеони —

      Матерію, що – береги – туманні, —

      На – диски – й сфери, – існування – іней.

      Що – макотирю[36] небуття – імунну.

      Й одразу – папороть, – і серце, – й мозок,

      Де – щойно – хаос – скрізь – свої валізи,

      З яких – і духи, й ящури – вилазять,

      Нових площин – виповнюючи – лузи.

      Аж видно: іншу дійсність – розкуйовда,

      Що – сам – на колесі складчастім – їде,

      Пришвидшуючи – існування – цирк,

      Котрим – часами – й просвітків – моцар,

      Який – всевиддю – глибший – вміст – і плян —

      На – ще – незрушному, – форпости, – тлі. —

      Літають – бублики. Кидики[37] – тлум. —

      Й – свідомість: юна – відьма – на мітлі.

      За маківками[38] – у вінку – правує[39]

      Сила – й над тим, яке – давно – травою.

      Піском – повітря. Пес – у парку – виє.

      Підземка – павзу. – Ніч – куня – в трамваї.

      На ратуші – півмісяцем – й плазун,

      Як – невимовне – кронами – з низин.

      Кипить буття – примружений – казан:

      Амурчик – пальчик, – й сірка – на озон.

      Й знов дійсність – вшир, – набік, – у довжину,

      Буття – щораз – цупкіш – драговина.

      Із калабані – дзвін – задеренчав, —

      І – вмить – з кошами[40] – тліну – збирачі. —

      Та вже – з-під квочки, – оком – світ, – курча —

      До потопельника, що – ще – кричить.

      Музей: акваріюм, де – й макроподи.[41]

      Пара закоханих – серед – опудал.

      Вся ґалерія – з воску – водоспади.

      З продухвин – запах: цвіт – олив – із півдня.

      Міня – квадрати – фауна – і фльора.

      В СКАЧАТЬ