Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник). Леся Українка

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ по-буденному, а править

      таке, немов на свято орацiю!

      (Смiється.)

      Мавка (шарпає на собi одежу)

      Спалю се все!

      Лукаш Щоб мати гiрше гризли?

      Мавка Та що ж, як я тобi у цiй одежi

      неначе одмiнилась!

      Лукаш Так я й знав!

      Тепер уже почнеться дорiкання…

      Мавка Нi, любий, я тобi не дорiкаю,

      а тiльки – смутно, що не можеш ти

      своїм життям до себе дорiвнятись.

      Лукаш Я щось не розберу, що ти говориш.

      Мавка Бач, я тебе за те люблю найбiльше,

      чого ти сам в собi не розумiєш,

      хоча душа твоя про те спiває

      виразно-щиро голосом сопiлки…

      Лукаш А що ж воно таке?

      Мавка Воно ще краще,

      нiж вся твоя хороша, люба врода,

      та висловить його i я не можу…

      (Смутно-закохано дивиться на нього i мовчить хвилинку.)

      Заграй менi, коханий, у сопiлку,

      нехай вона все лихо зачарує!

      Лукаш Ей, не пора менi тепера грати!

      Мавка То пригорни мене, щоб я забула

      осю розмову.

      Лукаш (оглядається)

      Цить! почують мати!

      Вони вже й так тебе все називають

      накидачем…

      Мавка (спалахнула)

      Так! хто не зрiс мiж вами,

      не зрозумiє вас! Ну, що се значить

      «накинулась»? Що я тебе кохаю?

      Що перша се сказала? Чи ж то ганьба,

      що маю серце не скупе, що скарбiв

      воно своїх не криє, тiльки гойно

      коханого обдарувало ними,

      не дожидаючи вперед застави?

      Лукаш Була надiя, що вiддячусь потiм.

      Мавка I знов чудне, незрозумiле слово –

      «вiддячуся»… Ти дав менi дари,

      якi хотiв, такi були й мої –

      немiрянi, нелiченi…

      Лукаш То й добре,

      коли нiхто не завинив нiкому.

      Ти се сама сказала – пам’ятай.

      Мавка Чому я маю сеє пам’ятати?

      Мати (виходить iз-за хати)

      Се так ти жнеш? А ти се так городиш?

      Лукаш поспiшно поволiк дерево за хату.

      Коли ти, дiвонько, не хочеш жати,

      то я ж тебе не силую. Вже якось

      сама управлюся, а там на вiсень,

      дасть бiг, знайду собi невiстку в помiч.

      Там є одна вдовиця – моторненька, –

      сама припитувалась через люди,

      то я сказала, що аби Лукаш

      був не вiд того… Ну, давай вже, любко,

      менi серпочка – другого ж немає.

      Мавка Я жатиму. Iдiть до конопель.

      Мати йде через галяву до озера i криється за очеретом.

      Мавка замахує серпом i нахиляється до жита. З жита раптом виринає Русалка СКАЧАТЬ