Сніговик. Ю Несбьо

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ з Хольменколлена, ти маєш вимовляти «знати». Це Харрі навчив тебе говорити, як на східному узбережжі?

      І в Олега кров прилинула до щік.

      Катрина голосно засміялася й легко доторкнулася до його плеча:

      – Вибач, просто я допитлива.

      Хлопчик так густо почервонів, що білки очей заблищали на обличчі, як у негра.

      – Я теж, – сказав Харрі, простягаючи Олегу кебаб. – І от мені цікаво, невже ти вже відшукала спільний малюнок, як я тебе просив, Катрино? Якщо вже в тебе вистачило часу сходити на концерт. Га?

      Харрі подивився на неї так, що вона відразу зрозуміла: не слід було зачіпати хлопця.

      – Щось таки й знайшла, – сказала Катрина, відкриваючи пляшку «Фаррису», – але ти зараз зайнятий, тому давай перенесемо розмову на завтра.

      – Я не настільки зайнятий, – насупився Харрі й одразу забув про плівку жиру та задуху.

      – Узагалі це конфіденційна інформація, а тут надто людно, – озирнулася Катрина. – Але напевне я можу прошепотіти тобі на вухо кілька ключових слів.

      Вона нахилилася ближче, і крізь запах киплячої олії він вловив аромат парфумів, майже чоловічих, і її палке дихання:

      – Просто біля входу стоїть чорний «фольксваген-пасат». За кермом жінка, яка давно намагається привернути твою увагу. Я так розумію, це мати Олега…

      Харрі різко випростався й подивився у вікно. Ракель вивернула кермо і підвела на нього очі.

      – Не замацай тут нічого, – буркнула Ракель, коли Олег з кебабом у руці скочив на заднє сидіння.

      Харрі стояв біля опущеного скла. На ній були прості світло-блакитні джинси. Він їх добре знав. Знав, як вони пахнуть і як по них ковзає долоня або щока.

      – Як концерт? – звернулася вона до Харрі.

      – Запитай в Олега.

      – А що за група? – Ракель подивилася на Олега в дзеркало заднього виду. – Мені видалося, що люд трохи дивно одягнений.

      – Гарні пісні про кохання і все таке, – відповів Олег і швидко підморгнув Харрі, щойно мати відвернулася від дзеркала.

      – Дякую, Харрі, – кивнула Ракель.

      – Нема за що. Їдь акуратніше.

      – А хто ця жінка?

      – Колега. Новенька у нас.

      – Справді? А враження таке, наче ви вже добре знайомі.

      – Чому?

      – Бо… – Вона осіклася. Потім повільно похитала головою і засміялася. Отой її низький грудний сміх йшов, здавалося, просто з серця. Упевнений та розгублений водночас. Сміх, через який Харрі колись і закохався. – Пробач, Харрі. На добраніч.

      Скло поповзло вгору, чорний автомобіль зіслизнув з тротуару і поїхав.

      Харрі неспішно рушив по Бругата. На кожному кроці тут були забігайлівки, кафе та бари, крізь відчинені двері лилася музика. Він хотів було випити кави в «Теддіс софтбарі», але потім вирішив, що думка невдала, і пройшов мимо.

      – Кави? – здивовано перепитав хлопець за стійкою.

      З музичного автомата лилася пісня Джонні Кеша, й СКАЧАТЬ