Заповіт. Тарас Шевченко

Чтение книги онлайн.

      Та недовго сонце гріло,

      Недовго молилось…

      Запекло, почервоніло

      І рай запалило.

      Мов прокинувся, дивлюся:

      Село почорніло,

      Боже небо голубеє —

      І те помарніло.

      Поглянув я на ягнята —

      Не мої ягнята!

      Обернувся я на хати —

      Нема в мене хати!

      Не дав мені бог нічого!..

      І хлинули сльози,

      Тяжкі сльози!.. А дівчина

      При самій дорозі

      Недалеко коло мене

      Плоскінь вибирала

      Та й почула, що я плачу,

      Прийшла, привітала,

      Утирала мої сльози

      Конец ознакомительного фрагмента. Полный текст доступен на www.litres.ru