Після падіння. Деннис Лихэйн

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ переконати її, що національна трагедія, якою вона прагнула присоромити себе достатньо, щоб перестати усвідомлювати глибину власної травми, завдає їй серйозної шкоди.

      – У моєму житті немає нічого трагічного, – сказала Рейчел. – Чи бувало воно часом сумним? Звісно. А в кого було інакше? Та про мене добре дбали, мене добре годували, і я виросла в гарному будинку. Ну просто нещасна я, еге ж?

      Конні поглянув на неї з протилежного кінця маленького кабінету.

      – Мати позбавила вас одного з найосновніших прав – права на батька. Вона влаштувала вам емоційну тиранію, щоб утримати вас біля себе.

      – Вона мене захищала.

      – Від чого?

      – Гаразд, – виправилася Рейчел, – вона вважала, що захищає мене від мене самої, від того, як я можу розпорядитися такими знаннями.

      – Причина справді в цьому?

      – А в чому ж іще?

      Рейчел раптом захотілося викинутися з вікна позаду Конні.

      – Якщо хтось має те, чого ви не просто хочете, а по-справжньому потребуєте, чого ви ніколи не зробите із цією людиною?

      – Не кажіть «зненавидите її», бо я доста її ненавиділа.

      – Покинете її, – сказав він. – Ви ніколи не покинете цієї людини.

      – Моя мати була найсамостійнішою людиною, яку я будь-коли зустрічала.

      – Вона могла видаватися такою, допоки ви за неї трималися. Та що сталося, коли ви зникли? Коли вона відчула, як ви віддаляєтеся?

      Вона знала, на що він натякає. Вона ж як-не-як була донькою психологині.

      – Ідіть у сраку, Конні. Не хиліть до цього.

      – До чого?

      – То був нещасний випадок.

      – Із жінкою, яку ви називали гіпернапруженою, вкрай свідомою, суперкомпетентною? У чиєму організмі в день смерті не було ні наркотиків, ні алкоголю? І ця жінка їде повз знак «зупинка» сухою дорогою серед білого дня?

      – Отже, я вбила свою матір.

      – Я натякаю на геть протилежне.

      Рейчел узяла пальто й сумочку.

      – Моя мати ніколи не практикувала, бо не хотіла асоціюватися з такими недолугими пройдисвітами, як ви.

      Вона позирнула на дипломи в нього на стіні.

      – Ратґерс[3], – пирхнула Рейчел і вийшла.

      Її наступна мозкоправка, Тесс Портер, мала м’якішу вдачу, а шлях до її кабінету був набагато коротший. Вона сказала Рейчел, що вони докопаються до правди про її стосунки з матір’ю в темпі, зручному для самої Рейчел, а не для її лікарки. Із Тесс Рейчел почувалася в безпеці. Із Конні вона завжди почувалася так, наче він приготувався до удару, і тому, своєю чергою, була завжди готова відбити удар.

      – Як думаєте, що ви йому сказали б, якби знайшли його? – спитала Тесс якось по обіді.

      – Не знаю.

      – Ви боїтеся?

      – Так, так.

      – Його?

СКАЧАТЬ