Чому не Еванс?. Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вниз головою, що довелося його за ноги витягати.

      – А! – вигукнула дівчина, підхоплена спогадами. – Тепер згадала. Він затинався.

      – І досі затинається, – гордо заявив Боббі.

      – Це не в нього була птахоферма, що збанкрутіла? – запитала Френкі.

      – Саме так.

      – А потім він улаштувався фондовим брокером, і його за місяць звільнили?

      – Так.

      – А тоді його відіслали в Австралію, а він повернувся?

      – Ага.

      – Боббі, – сказала Френкі. – Сподіваюся, ти не вкладаєш грошей у цю авантюру?

      – А мені нема чого вкладати, – відказав він.

      – Це добре, – видихнула Френкі.

      – Звісно, – вів далі Боббі, – він хотів заанґажувати когось бодай із невеличким капіталом. Але це не так просто, як може здатися.

      – Отак поглянеш на людей… і здається, що в них узагалі немає здорового глузду. А він, виявляється, є.

      Те, що дівчина намагалася сказати цим зауваженням, зрештою, добило Боббі.

      – Послухай, Френкі, – почав він. – Беджер один із найкращих. З най-найкращих.

      – Вони завжди найкращі, – відказала на це Френкі.

      – Хто вони?

      – Ті, хто їде до Австралії і повертається. Де він узяв гроші на власну справу?

      – Якась там його тітка померла й залишила йому в спадок гараж на шість машин із трьома кімнатами на другому поверсі. А батьки виділили сотню фунтів, щоб він купив старі машини. Ти здивувалася б, якби дізналася, які фокуси можна робити з уживаними машинами.

      – Я раз купила таку, – мовила Френкі. – Болісна тема. Не будемо про це. Скажи краще, чому ти пішов із флоту? Не могли ж тебе відправити у відставку? Не у твоєму віці.

      Боббі почервонів.

      – Очі, – похмуро пояснив він.

      – Я пам’ятаю, у тебе завжди були проблеми з очима.

      – Так. Але мені вдавалося справлятися. А потім – служба за кордоном, яскраве світло на них погано впливало. Тож, ну, довелося покинути службу.

      – Шкода, – пробурмотіла дівчина, визираючи у вікно.

      Запала красномовна тиша.

      – У всякому разі це нікуди не годиться, – вибухнув молодик. – Мої очі – не так уже з ними все й погано. Кажуть, гірше не буде. Я міг би продовжувати службу.

      – На вигляд усе добре, – погодилася Френкі.

      Вона зазирнула просто в їхню темно-бурштинову глибочінь.

      – Отакі ось справи, – сказав Боббі. – Тепер я працюватиму з Беджером.

      Френкі кивнула.

      Стюард прочинив двері й оголосив:

      – Обід.

      – Ходімо? – запитала дівчина.

      Вони пішли у вагон-ресторан.

      Боббі здійснив стратегічну втечу на той час, коли очікувалася друга поява контролера.

      – Не варто змушувати його мучитися докорами сумління, – пояснив він.

      Але Френкі відказала на це, що сумнівається в тому, що в контролерів буває сумління.

СКАЧАТЬ