Месмер. Бейкер-Едді. Фройд. Лікування і психіка. Стефан Цвейг
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Месмер. Бейкер-Едді. Фройд. Лікування і психіка - Стефан Цвейг страница 29

СКАЧАТЬ явища сомнамбулізму не відтворено настільки досконало з клінічної точки зору і водночас диференційовано, як у «Кетхен фон Гейльброн» і в «Принці Гамбурзькому». У той час як Гете, тоді вже обережний, лише здалеку, зі стриманою цікавістю стежить за новими відкриттями, романтична юність бурхливо, впритул до них підступає. Ернст Теодор Амадей Гофман[86], Тік і Брентано[87], у філософії Шеллінг[88], Гегель[89], Фіхте[90] з усією пристрастю приєднуються до цього вчення, що обіцяє переворот, Шопенгауер вбачає в месмеризмі вирішальний аргумент на користь доказуваного ним примата волі над чистим розумом. У Франції Бальзак в «Луї Ламбері», найкращій зі своїх книг, дає просто-таки біологію світотворчої сили волі й скаржиться, що не всі ще перейнялися величчю месмерівського відкриття – «настільки значного і так мало ще оціненого». По іншу сторону океану Едгар Аллан По[91] створює в кристалічній ясності класичну новелу гіпнозу. Ми бачимо: всюди, де наука робить пролом у похмурій стіні вселенської таємниці, негайно ж спрямовується, як яскраве світло, фантазія поетів й оживляє нововідкриті сфери образами і явищами; завжди – і Фройд є тому приклад у наші дні – з оновленням психології виникає й нова психологічна література. І якби кожне слово, кожна теорія, кожна думка Месмера стократ була невірною (що вельми сумнівно), то все ж він більш творчо, ніж усі вчені й дослідники його епохи, вказав шлях нової та давно необхідної науки тим, що привернув увагу найближчого покоління до таємниці психіки.

      Двері відчинені, світло спрямовується в простір, який ніколи ще не освітлювався чиєюсь свідомою волею. Але відбувається те, що завжди: як тільки де-небудь відкривається доступ до нового, як разом із серйозними дослідниками проникає туди ж ціла зграя мрійників, дурнів, шарлатанів і просто зацікавлених людей. Бо священним і разом з тим небезпечним чином притаманна людству помилка, що воно одним поривом і стрибком може переступити межі земного й долучитися до світової таємниці. Якщо сфера пізнання відкривається для нього хоч трішечки, то воно в самовпевненому своєму невдоволенні вже сподівається, що в його руках разом із цим одиничним знанням і ключ до цілого. Так і тут. Як тільки було відкрито й оприлюднено факт, що в стані штучного сну загіпнотизований може відповідати на запитання, починають вірити, що медіум може відповідати на всі запитання. З вельми небезпечним поспіхом люди, які бачать уві сні, оголошуються ясновидцями, сон наяву ототожнюється з пророчим сном. Вважають, що в такій завороженій людині прокидається інше, більш глибоке, так зване «внутрішнє відчуття». «У магнетичному ясновидінні той дух інстинкту, який направляє пташку за море до невідомих країн, який спонукає комаху до пророчої дії в ім’я потомства, ще не народженого, знаходить зрозумілу мову; він дає відповіді на наші запитання» (Шуберт[92]). Гарячі прихильники месмеризму оголошують дослівно, що в стані кризи сомнамбули можуть бачити СКАЧАТЬ

<p>86</p>

Ернст Теодор Амадей Гофман (1776–1822) – німецький письменник-романтик, композитор, художник. У своїй літературній творчості звертався до світу фантастики, таємничих явищ у людській психіці й природі. Автор чотиритомника «Серапіонові брати» (1819–1821), двотомника «Еліксир диявола», романтичної опери «Ундіна» та інших літературних і музичних творів.

<p>87</p>

Франц Брентано (1838–1917) – німецький філософ. У своєму вченні провів межу між фізичними й психічними феноменами, ввів поняття інтенціональності (спрямованості свідомості на щось). Ідея інтенціональності розглянута в його роботі «Психологія з емпіричної точки зору» (1874).

<p>88</p>

Фрідріх Вільгельм Йозеф Шеллінг (1775–1854) – німецький філософ, представник німецького класичного ідеалізму. Розглядав природу як форму несвідомого життя розуму, особливу увагу у своєму вченні приділяв проблемам становлення й розвитку свідомого «я», відносин між свідомими й несвідомими процесами, теоретичній та морально-практичній діяльності людини, інтелектуальній та естетичній інтуїції, філософським і релігійним світоглядам. Найбільш важливі з його робіт: «Система трансцендентального ідеалізму» (1800), «Філософія мистецтва» (1802–1803), «Філософія і релігія» (1804), «Філософські дослідження про сутність людської свободи» (1809).

<p>89</p>

Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770–1831) – німецький філософ, представник німецької класичної філософії, який створив на об’єктивно-ідеалістичній основі систематичну теорію діалектики. Переосмислюючи всі сфери культури й людської цивілізації, висунув вчення, згідно з яким розвиток світу й людини відтворює різні стадії самопізнання «світового духу». Його перу належать такі роботи, як: «Феноменологія духу» (1807), «Наука логіки» (1812), «Філософія права» (1821) та ін.

<p>90</p>

Йоганн Готліб Фіхте (1762–1814) – німецький філософ. В основі його філософії лежать уявлення про діяльну природу людини, автономію волі як універсального початку буття, реальність як продукті діяльності «я», історію людства як процесі розвитку від несвідомого до свідомого розуму.

<p>91</p>

Едгар Аллан По (1809–1849) – американський письменник, поет і критик. Один із родоначальників детективної новели й теорії «мистецтва для мистецтва».

<p>92</p>

Готгільф Генріх Шуберт (1780–1860) – німецький філософ, психолог і лікар. Відрізнявся схильністю до містики й псевдонаукових фантазій. До його робіт, зокрема до книги «Символізм сновидінь» (1814), апелювали З. Фройд і С. Цвейг.