Сонцем стань!. Сборник

Чтение книги онлайн.

      Але зайчиків ви віднесіть

      Там назад, де спіймали.

      Адже ж мама їх плаче! Про се

      Ви хіба не гадали?

      Милосердними треба вам буть

      Задля всього живого!

      Бо життя – се клейнод, хіба ж є

      Що дорожче над нього?»

      «Зачекай ще, дідусю, не йди!

      Сядь у нашій громаді.

      Оповідж нам пригоди свої!

      Ми так слухати раді.

      Оповідж, як ти був молодим,

      Скільки бачив ти дива,

      Як стада свого тестя ти пас

      На верхів’ях Хорива⁴⁶.

      Як ти корч той терновий уздрів,

      Що горить, не згорає,

      І як голос почув ти з корча,

      Що аж жах пробирає».

      «Не пора мені, діти, про се

      Говорити широко.

      Бачте, ніч вже тумани несе,

      Гасне деннеє око.

      Та прийде колись час і для вас

      В життєвому пориві,

      Появиться вам кущ огняний,

      Як мені на Хориві.

      Стане свято в вас, мов у храму,

      В той момент незабутній,

      І озветься до вас із огню

      Отой голос могутній:

      «Здійми обув буденних турбот,

      Приступи сюди сміло,

      Бо я хочу послати тебе

      На великеє діло».

      Не гасіте ж святого огню,

      Щоб, як поклик настане,

      Ви могли щиросердно сказать:

      «Я готовий, о пане!»

      Довго ще міркували дітки

      Над пророцькою річчю,

      Коли сам він нечутно пішов

      Ночі й пітьмі настрічу.

      Довго висів і смуток, і жаль

      Над мовчущими дітьми,

      Поки темний його силует

      Щез зовсім серед пітьми.