до Флоренції та ввійшов до неї в липні 1326 року, а це привело до того, що Каструччо вже не міг безперешкодно спустошувати флорентійські землі. Проте добру славу, завойовану своїми діями за стінами міста, Карл невдовзі втратив власне у місті, якому довелося зазнати від друзів тих збитків, яких воно не зазнало від ворогів, бо Синьйорія нічого не могла вирішувати без згоди герцога, і той за один рік витиснув із міста чотириста тисяч флоринів, хоча за укладеною угодою мав право не більше ніж на двісті тисяч: ці грошові побори він і його батько проводили у Флоренції мало не щодня. До цього лиха додались іще нові тривоги та нові вороги. Ломбардські ґібеліни настільки занепокоєні були появою Карла в Тоскані, що Галеаццо Вісконті й інші ломбардські тирани грошима та обіцянками приманили до Італії Людовіка Баварського, обраного всупереч папському бажанню імператором. Він удерся до Ломбардії, потім вирушив до Тоскани, де за допомогою Каструччо захопив Пізу і звідти, з награбованим добром, пішов на Рим. Через це Карл, побоюючись за Неаполітанське королівство, поспіхом покинув Флоренцію і залишив там намісником месера Філіппе да Саджінетто. Після того як імператор пішов із Пізи, Каструччо захопив її, але втратив Пістойю, яку в нього відняли флорентійці, змовившись із її жителями. Каструччо взяв у облогу це місто, причому з такою рішучістю та завзяттям, що хоч як намагалися флорентійці допомогти Пістойї, нападаючи то на військо Каструччо, то на його володіння, не змогли вони ані силою, ані хитрістю змусити його відмовитися від своїх планів, так люто прагнув він покарати пістойців і перемогти Флоренцію. Пістойя змушена була визнати його зверхність, але перемога ця виявилася для нього настільки славною, наскільки й гіркою, бо, повернувшись до Лукки, він невдовзі помер. А оскільки доля зрідка дарує благо або уражає нещастям, не додавши і нового блага і нового лиха, то і сталося, що в Неаполі тоді ж помер Карл, герцог Калабрії й володар Флоренції. Отже, флорентійці, не чекавши того, майже водночас позбулись і влади одного, і страху перед іншим. Звільнившись, вони заходились упорядковувати правління: всі колишні ради було скасовано, а замість них запровадили дві нові: перша – з трьохсот членів, яких обирали тільки з пополанів, і друга – з двохсот п’ятдесяти і з грандів, і з пополанів. Перша дістала назву Ради народу, друга – Ради комуни.
XXXI
Імператор, прибувши до Рима, влаштував там обрання антипапи й ужив низку заходів проти папства: багато з них він утілив, але чимало з них і не мали успіху. Закінчилося тим, що з Рима він із ганьбою пішов і повернувся до Пізи, де вісімсот германських вершників, чи то чимось незадоволені, чи то через відсутність платні, повстали проти нього й укріпилися на Монтек’яро над Черульйо. Щойно імператор вийшов із Пізи до Ломбардії, вони захопили Лукку, вигнавши звідти Франческо Кастракані, якого там залишив імператор. Розраховуючи мати з цієї здобичі користь, вони запропонували Флоренції купити це місто за вісімдесят тисяч флоринів,
СКАЧАТЬ
