Право на вбивство. Ксенія Циганчук

Чтение книги онлайн.

      Рівне. Понеділок, 16 березня 2020 року. 09:03

      Скляр поторсав свою руду борідку. Минулого тижня він був у барбершопі[6] й привів нарешті її до ладу. А вчора пробігся магазинами й придбав новенький светр, який вже сьогодні вдягнув на службу. Єгор ненавидів неакуратність у всьому: від зовнішності до робочих моментів. Женя часто кепкував із його педантичності, хоч насправді ця риса йому подобалася. Останнім часом оперативник все більше тягнувся в цій звичці до молодшого колеги. Схвальна реакція від дружини не забарилася.

      Єгор похмуро роздивився документи, складені високою купою на столі. За годину до нього почнуть приходити свідки, та зараз він мав намір хоч трішки передивитися нові справи, яке керівництво передало йому для розслідування. Подумки він пригадав скільки має ще старих, і в голові в нього запаморочилося.

      За сусіднім столом Гочмановський голосно балакав з кимось телефоном, обговорюючи знахідку великої партії наркотиків. А Гусейнов зі знудьгованим виразом обличчя друкував звіт на старенькому комп’ютері. Часто Скляр пригадував кабінет Леоніда Бовтуна, свого приятеля й колеги з Харкова. Там, у значно більшому та світлішому приміщенні, працювало двоє, а не троє слідчих.

      Єгор приречено зітхнув і розгорнув першу папку. Йшлося про розбій[7], скоєний вночі неподалік дискобару «Лагуна».

      «Знову ця ''Лагуна''», – пригадав вранішніх хлопців, що поверталися звідти через усе місто додому.

      На дівчину напали неподалік дискотеки й відібрали особисті речі. Скляр уважно перечитав наявні відомості. Молода жінка бачила нападника й заявила, що могла б скласти фоторобот. Те саме сказав і таксист, який саме приїхав за клієнтами, коли неподалік стався напад. Єгор потягнувся до телефону й набрав вказаний номер жертви. За першим разом ніхто не відповів, тож Єгор зателефонував вдруге. Відтак втретє. Нарешті на протилежному боці почув заспаний жіночий голос.

      – Мені потрібна Лариса Курилович.

      – Це я. Хто ви?

      – Майор Єгор Скляр вас турбує. Я слідчий, займаюся вашою справою. Мені потрібно, щоб ви сьогодні підійшли до мене, – Єгор глянув на робочий графік, щоб зрозуміти, коли буде вільний, – на дванадцяту тридцять. Міськвідділ на Пушкіна. Знаєте, де це?

      У телефоні запанувала мовчанка. Дівчина намагалася «переварити» інформацію.

      – Ви мене зрозуміли? – безцеремонно продовжив Скляр.

      У нього катастрофічно бракувало часу будь з ким панькатися.

      – На дванадцяту тридцять прийти до вас у міськвідділ, – захриплим від сну голосом мовила дівчина.

      – Тут вказано, ваш мобільний викрали. Ви зараз з якого балакаєте?

      – Мені брат дав свій старий.

      – Чудово. Отже, зателефонуйте мені на цей номер, я спущуся за вами.

      – Ви щось знай…

      Та Скляр не дослухав – він швидко торкнувся на мобільному червоного СКАЧАТЬ