Вечір з кіно ІІ. Путівник по світу кіно. Олег Яськів

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ експериментах, часто за межами дозволеного. Через це біографія режисера – постійна втеча від переслідувачів, яка розпочалася з щасливого порятунку з варшавського гетто, а продовжилася втечею зі Сполучених Штатів від сексуальних звинувачень у Європу, де ще до сьогодні йому доводиться змінювати країни з м’якшим правосуддям, а на свій захист збирати підписи провідних режисерів світу.

      Але це таке – плітки про особисте. Переконаний, що колись про його життя писатимуть книги й зніматимуть фільми. Поки ж що він сам у свої вісімдесят з гаком Поланський продовжує дарувати прекрасні фільми, ставлячи їх у Європі.

      «Венера в хутрі» стала продовженням лінії камерних, «театральних» або ж «розмовних» фільмів, які режисер розпочав блискучою комедійною «Різаниною», бенефісі акторського квартету на чолі з Кейт Вінслет. Цього разу у фільмі лише дві дійові особи, яких грають Емануель Саньє (у житті – третя дружина режисера) та Матьє Амальрік (у житті майже двійник молодого Поланського). І це прекрасний дует! Неймовірної сили акторська гра, з усіма можливими відтінками та перевтіленнями.

      Поланський уміє талановито підтримувати драматичну напругу у своїх фільмах. І не залежить, чи фільм має гостру сценарну інтригу, сягаючи часом трилеру, чи дія просто відбувається в майже театральних декораціях й обмежується лише діалогами, ефект, як правило, один – цілковитий магнетизм екрану, неможливість відірватися, перевести подих, а згодом – тривалі емоції та післясмак.

      Фільм «Венера в хутрі» однією ногою стоїть у світі мистецтва, літератури й театру, а іншою – у світі реальності з його еротичною чуттєвістю та іронією. Тому цей фільм попри тематичну наповненість мотивами спокуси, влади та сексу, зовсім позбавлений вульгарності. Недаремно жанрово фільм навіть означується як комедія.

      Хоча зрозуміло, що все значно серйозніше. І Поланський сміливо виходить за стіни театральних декорацій та відомої усім пікантної історії, атакуючи нас новими ідеями та нерозв’язаними запитаннями, когерентними до людини двадцять першого сторіччя. Здається, що слідом за акторами та режисером ми всі готові скинути свою звичну суспільну «шкіру» і одягнутися в іншу або ж залишитися в тій, що ближче до тіла, до правди…

      І звичайно, що в центрі фільму, як і належить – Жінка. Бо не відбулося ще такої ментальної революції, яка би посунула її з головного місця в житті мужчини. Які б віяння толерантності ми зараз не переживали.

      Тож наважтеся на подорож лабіринтами людської душі й сексуальності.

La Venus a la fourrure, Roman Polansky, 2013

      Вечiрка задоволень

      (режисер Клод Шаброль, Франція, 1975)

      Тепла осінь вичавлює літню поблажливість. Помічаєш заклопотані обличчя, нервові кроки, заховані погляди. Розумієш, що це лише вуличні набряки внутрішніх проблем. Знаєш, що не тільки все найкраще замасковане в мовчанні, але й найгірше також. Намагаєшся пробитися до СКАЧАТЬ