Маленькі жінки. Луиза Мэй Олкотт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ це ім'я, тому що інші хлопці скорочують його до «Дора», тож я змусив їх називати мене Лорі.

      – Я теж ненавиджу своє ім'я – воно звучить так сентиментально, немов я якась тендітна леді, яка непритомніє з найменшого приводу! Я теж хочу, щоб усі називали мене Джо замість Джозефіна. А як ви змусили хлопчиків не називати вас Дорою?

      – Я їх побив.

      – Ну, бити тітоньку Марч я точно не буду, тож, думаю, доведеться терпіти, – і Джо смиренно зітхнула.

      – Хіба ви не любите танцювати, міс Джо? – запитав Лорі, з явним задоволенням вимовляючи її ім'я.

      – Я обожнюю танцювати, але коли багато місця і всі веселяться. Тут я обов'язково що-небудь зачеплю чи зламаю, наступлю комусь із гостей на ногу або зроблю ще щось жахливе, тож я тримаюся подалі від неприємностей і дозволяю Мег насолодитися цим вечором. А ви танцюєте?

      – Іноді. Бачте, я багато років прожив за кордоном і ще не до кінця розібрався, що тут до чого.

      – За кордоном! Як цікаво! – вигукнула Джо. – О, розкажіть мені про це! Я так люблю слухати про подорожі.

      Лорі явно не очікував такого інтересу і навіть трохи розгубився, не знаючи, з чого почати свою розповідь, але лавина питань від Джо незабаром змусила його зібратися з думками, і він розповів їй, як ходив до школи у Веве,[13] що там не потрібно було носити головні убори, на озері стояла ціла флотилія човнів, а на канікулах хлопці збиралися і всі разом вирушали в захоплюючі піші походи по околицям зі своїми вчителями.

      – От би опинитися там! – вигукнула Джо. – А в Парижі ви бували?

      – Ми провели там минулу зиму.

      – І французькою вмієте говорити?

      – У Веве нам тільки так і було дозволено говорити.

      – Скажіть що-небудь! Читати французькою я вмію, але як правильно вимовляти слова не знаю.

      – Quel nom a cette jeune demoiselle en les pantoufles jolis? – добродушно сказав Лорі.

      – Як добре у вас виходить! Так, якщо я не помиляюся, ви запитали: «Хто ця юна леді у гарних бальних туфлях?». Чи не так?

      – Oui, mademoiselle[14].

      – Це моя сестра Маргарет, і ви чудово знали це! Правда, вона красива?

      – Так, вона нагадує мені німецьких дівчат, така ж охайна та вихована, і танцює, як справжня леді.

      Джо дуже зраділа такому компліменту на адресу своєї сестри з боку юнака, і вирішила, що обов'язково слово в слово передасть його Мег.

      Ось так вони сиділи в ніші за фіранкою, підглядали за гостями, робили критичні ремарки, жартували і базікали, немов давні знайомі. Незабаром Лорі вже тримався невимушено і впевнено, бо дещо хлопчача поведінка Джо розвеселила та заспокоїла його. Настрій Джо теж покращився, бо їй вже не потрібно було щосекунди думати про свою сукню і ніхто докірливо не здіймав брови, дивлячись на неї. Джо була в захваті від «хлопчиська Лоренса», тому вона кілька разів уважно огледіла його з голови до ніг, щоб добре запам'ятати і потім описати сестрам, адже у них не було братів, а кузени жили далеко і вони практично не спілкувалися. Тож, воно і не дивно, СКАЧАТЬ