Процес. Америка. Франц Кафка

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вибору – приймати процес чи відхиляти, він став його об’єктом і мусив тепер боронитись. А якщо він утомлений, то тим гірше для нього.

      А втім, для надмірної тривоги підстав поки що не було. Якщо він спромігся в банку за більш-менш короткий час доробитися свого високого становища і успішно впоруватися з новими обов’язками, здобувши загальну повагу, то повинен тепер ті здібності, які допомогли йому вибитись угору, застосувати почасти до процесу, і тоді не буде жодних сумнівів, що все скінчиться гаразд. Передусім, якщо він хоче чогось досягнути, треба одразу відкинути всяку думку про можливу провину. Ніякої провини нема. Процес – не що інше, як велика оборудка, а він уже не раз, і то з вигодою для банку, залагоджував різні оборудки, а при роботі над оборудкою, як правило, чигають усілякі небезпеки, що від них треба миттю боронитись. Для досягнення цієї мети не можна бавитися думками про якусь провину, слід невідступно думати про те, що сприятиме успіхові. Отже, і з цього погляду неминуче випливало, що треба дуже скоро, найкраще – цього ж таки вечора спекатись адвоката й перебрати захист на себе. Щоправда, за його розповідями, це було б щось нечуване і, напевне, дуже образливе, але К. уже не мав снаги терпіти, не мав снаги бачити, як усі його зусилля в процесі натикаються на перешкоди, до появи яких, можливо, спричинився його власний адвокат. Тільки-но спекавшись адвоката, треба негайно подати вступну промову і по змозі щодня нагадувати, щоб її розглянули. Задля цього, звичайно, не досить, щоб К., як і решта, сидів у коридорі і ставив під лаву капелюха. Він сам, або жінки, або якісь інші посланці повинні день у день надокучати судовикам і змушувати їх замість виглядати крізь віконечко в коридор сидіти за столом і вивчати заяву К. Цих зусиль не слід припиняти нізащо, все треба організувати, за всім наглядати, правосуддя нарешті має зіткнутися зі звинуваченим, що тямить, як боронити власні права.

      Та коли К. наміривсь утілити свої задуми, труднощі складання вступної заяви навіть йому видались попервах нездоланними. Передусім десь, мабуть, тиждень К. тільки з соромом міг подумати, що він колись буде змушений самотужки написати таку заяву; про те, що таке завдання може виявитись іще й важким, він і гадки не мав. К. пригадав, як одного разу перед полуднем, коли був просто завалений роботою, він раптом відсунув усе вбік і розкрив блокнот, аби спробувати сформулювати основні тези тієї заяви і потім, можливо, передати їх забарному адвокатові, аж саме тієї хвилини відчинилися двері директорового кабінету і з гучним сміхом до його кімнати зайшов заступник директора. Тоді К. зненацька стало дуже прикро, хоча заступник директора сміявся, звичайно, не зі вступної заяви, про яку він не знав нічого, а зі щойно почутого біржового жарту, жарту, що вимагав для свого розуміння малюнка, тож заступник перехилився через стіл К. і олівцем, узятим у К. з рук, зобразив його на сторінці блокнота, де мала бути заява.

      Сьогодні К. уже забув про сором, треба неодмінно написати заяву. Якщо СКАЧАТЬ