Межа Фундації. Айзек Азимов

Чтение книги онлайн.

      – На чому ж тоді воно ґрунтується?

      – Вас звинувачено в зраді, депутате. З поваги до Ради я хочу, щоб вас заарештували не в залі, а за дверима, де чекають співробітники Служби безпеки, які відведуть вас до в’язниці. Я попрошу вас піти спокійно. Якщо ви втнете щось нерозважливе, тоді, звичайно, це буде кваліфіковано як загрозу й співробітники Служби безпеки ввійдуть до зали засідань. Сподіваюся, що ви не змусите їх до цього кроку.

      Тревіз насупився. У залі панувала абсолютна тиша. (Чи очікував цього хтось, окрім нього та Компора?) Він озирнувся на вихід. Там нікого не було, але він не сумнівався, що мер Бранно не блефує.

      Від люті він аж затнувся:

      – Я пред… представляю важливий виборчий округ, мере Бранно…

      – Не сумніваюся, що вони будуть у вас розчаровані.

      – Які докази породили це необдумане звинувачення?

      – Докази з’являться у свій час, але будьте певні: у нас є все, що потрібно. Ви надзвичайно нерозсудливий молодий чоловік і маєте зрозуміти, що хтось може бути вашим другом і водночас не мати бажання супроводжувати вас у зраді.

      Тревіз крутнувся й зустрівся поглядом із блакитними очима Компора. Той дивився на нього з кам’яним виразом обличчя.

      Мер Бранно спокійно сказала:

      – Закликаю всіх бути свідками того, що коли я зробила останню заяву, депутат Тревіз повернувся і глянув на депутата Компора. Ви залишите приміщення, депутате, чи змусите нас учинити негідний акт арешту в залі засідань?

      Ґолан Тревіз повернувся, знову піднявся сходами, а за дверима на нього з двох боків накинулися двоє добре озброєних чоловіків у формі.

      І Гарла Бранно, байдуже дивлячись йому вслід, прошепотіла, ледь розтуливши губи: «Дурень!»

      Лайоно Коделл був директором Служби безпеки впродовж усієї каденції мера Бранно. Робота, як він любив казати, була нехитра, але ніхто, звичайно, не міг сказати, бреше він чи ні. Він не скидався на брехуна, але це ще нічого не означало.

      Він здавався спокійним та доброзичливим, і до його посади це цілком могло пасувати. Він мав значно нижчий від середнього зріст, значно вищу від середньої вагу, густі вуса (що було неабияк незвично для мешканця Термінуса), тепер уже більше білі, ніж сірі, жваві карі очі й характерну латку базового кольору, що позначала зовнішню нагрудну кишеню його тьмяно-коричневого комбінезона.

      Він сказав:

      – Сідайте, Тревізе. Поговорімо по-доброму, якщо можна.

      – По-доброму? Зі зрадником? – Тревіз схопився обома великими пальцями за пояс і залишився стояти.

      – З людиною, яку звинуватили в зраді. Ми ще не дійшли до такого, щоб звинувачення – навіть з боку мера – дорівнювало засудженню. Сподіваюся, що й не дійдемо. Моє завдання полягає в тому, щоб усе вам пояснити, якщо можливо. Я радше зроблю це зараз, поки ще не завдано жодної шкоди – хіба що, можливо, вашій гордості, – ніж буду змушений віддати це питання на СКАЧАТЬ